Суд – це найважливіший інструмент підтримання правопорядку, рівноваги та стабільності суспільства та влади, справедливості та законності, що є основним принципом його функціонування.
Право на справедливий суд є одним із основоположних прав людини та якщо не буде діяти правова конструкція цієї норми, то всі останні права людини залишаються не захищені, взагалі немає ніякої гарантії на якісне та безстороннє судочинство.
«Хай живе наш суд, найгуманніший суд у світі!» – висловлювання з безсмертної кінокомедії стало вже крилатим.
Опинитися в скрутній життєвій ситуації може кожна людина але вийти з неї під силу не всім. Для захисту своїх порушених прав пан Олексій звернувся до системи безоплатної вторинної правової допомоги. Історія, що трапилося в його житті є прикладом успішного судового захисту прав людини. Вдалому результату складного судового процесу в довжиною в 4 роки та безліч судових засідань, пан Олексій завдячував адвокату Михайлюку Костянтину, що діяв на підставі доручення виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області. А справа була серйозна: розбій (ч.4 ст.187 КК України), санкцією цієї статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна.
Компетентність, реальна оцінка перспективи, правильна тактика ведення справи притаманні успішному судовому адвокату.
Справа полягала в тому, що органами досудового розслідування підсудний обвинувачувався в тому, що 18 листопада 2006 року, близько 02 год.00 хв., він начебто напав на потерпілу, наніс їй тяжкі тілесні ушкодження та скориставшись безпорадним станом останньої, заволодів її майном. Після чого, із майном потерпілої із місця вчинення злочину нібито зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Нагадаємо, що відповідно законодавства України визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Головний аргумент – сторона обвинувачення надала замало доказів причетності Олексія до інкримінованого злочину.
Суд вислухав і потерпілого, і свідків обох сторін та розглянув усі докази у справі перед тим, як винести вирок. Врешті – назвав усі надані стороною обвинувачення докази неналежними. А також, суд визнав об’єктивним твердження сторони захисту про те, що процес пред’явлення особи для впізнання було проведено з порушенням вимог КПК України.
Факти, які встановлені під час дослідження матеріалів кримінальної справи, на переконання суду вказують на відсутність наявності прямих доказів, причетності особи до зазначеного злочину.
Та, відповідно до вимог ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Таким чином, на підставі доказів досліджених в ході судового слідства та всього викладеного суд дійшов висновку про недоведення органами досудового слідства участі підсудного у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 187 КК України пред`явленому йому у обвинувальному висновку, а тому він підлягає виправданню.
«Пана Олексія визнати невинним і по суду виправданим у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 187 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину», – зачитав вирок суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Андрій Малтиз.