У 1995 році Ольга успадкувала від матері житловий будинок, має свідоцтво про право на спадщину за законом.
Цього року жінка, щоб зареєструвати речові права на будинок, звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно, але отримала відмову.
Справа в тому, що подані нею документи не дають змоги реєстратору встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, бо є невідповідність між правовстановлюючим документом та її паспортом.
У свідоцтві про право на спадщину та в паспорті її по батькові не збігаються.
Свідоцтво у 1995 році було видане російською мовою, проте навіть в перекладі українською по батькові не збігається з паспортними даними. Пані Ольга за паспортом – Дмитрівна, а за свідоцтвом – Димитрівна.
Вирішити проблему Ольги можна лише у судовому порядку.
По допомогу вона звернулася до системи БПД – Жовтоводського бюро правничої допомоги, що на Дніпропетровщині.
Жінка має статус ВПО, він дає їй право на безоплатну допомогу із зверненням до суду.
Представляти її інтереси доручили юристці Катерині Козенко.
Вона ознайомилася з обставинними справи і наданими документами, склала та подала до суду заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Суд дослідив надані докази та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, встановив що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Другою Артемівською державною нотаріальною конторою на житловий будинок дійсно належить Ользі.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 176/799/24.
Довідково. Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Крім цього, Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
У Постанові зазначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.