Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 24.04.2015 Клієнта було засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки та покладено обов’язок періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Пізніше ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.02.2016 було задоволено подання начальника Ківерцівського МРВ КВІ УДПтСУ у Волинській області про скасування звільнення Клієнта від відбування покарання та направлення його до місць позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.
Таке рішення суд 1-ї інстанції мотивував тим, що Клієнт схильний до вчинення кримінальних правопорушень та свідомо не виконує покладені на нього обов’язки і ухиляється від суду.
Адвокату Ользі Юнчик Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області видане доручення за № 1571 від 23.12.2015 для здійснення захисту засудженого під час розгляду подання про скасування звільнення від відбування покарання та направлення до місць позбавлення волі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, з огляду на її незаконність та необгрунтованість, адвокатом Ольгою Юнчик, за погодженням з Клієнтом, була підготовлена апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області.
В своїй апеляційній скарзі адвокат Ольга Юнчик зсилалась на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила оскаржувану ухвалу скасувати, а у задоволенні подання відмовити.
В обґрунтування скарги, адвокат Ольга Юнчик зазначала, що Клієнт не порушував покладені на нього судом обов’язки, в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували, що Клієнт систематично вчиняє правопорушення, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності.
В своїх поясненнях під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, адвокат Ольга Юнчик звертала увагу на те, що судом 1-ї інстанції не спростовано доводи засудженого про неознайомлення його із постановою про встановлення днів явки на реєстрацію та з порядком і умовами відбування покарання з випробуванням, передбаченими ч.3 ст.164 КВК України. При цьому, адвокат Ольга Юнчик вказувала на те, що Клієнта лише на словах було повідомлено, коли необхідно з’являтись для реєстрації, будь-яких письмових пояснень про причини неявки він не давав.
Клієнт лише одного дня не прибув на реєстрацію до інспектора КВІ, оскільки цього ж дня він приймав участь у слідчих діях, про що наступного дня повідомив інспектора, надавши письмове підтвердження від слідчого. Що ж стосується інших викликів, на які вказується у поданні начальника КВІ, то таких Клієнт не отримував, про здійснення приводу йому нічого не відомо, оскільки щоразу з’являвся до інспектора самостійно. Хоча в матеріалах справи були наявні виклики Клієнта до інспектора КВІ, однак докази їх вручення чи отримання Клієнтом – в кримінальному провадженні відсутні.
В обґрунтування неповноти судового розгляду судом 1-ї інстанції адвокат Ольга Юнчик зазначала про безпідставну відмову у задоволенні її клопотань щодо призначення графологічної експертизи підписів Клієнта у особовій справі та виклику свідків. Невідповідність висновків суду 1-ї інстанції дійсним обставинам справи полягала у тому, що встановлена судом обставина здійснення приводу Клієнта не знайшла свого підтвердження і спростовується не лише показаннями Клієнта, а й змістом самого подання начальника КВІ, а також матеріалами особової справи.
Що ж стосується посилання суду 1-ї інстанції на схильність Клієнта до вчинення кримінальних правопорушень і оголошення його розшуку в межах нового кримінального провадження за ч.2 ст.185 КК України, то зазначене твердження є безпідставним, оскільки виходить за межі подання начальника Ківерцівського КВІ, що було предметом судового розгляду.
Зазначені доводи адвоката Ольги Юнчик Апеляційним судом Волинської області були взяті до уваги. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кримінально-виконавчою інспекцією, як того вимагає ч.2, 3 ст.17 КПК України, передбачені ч.2 ст.78 КК України підстави для скасування іспитового строку не доведені, а тому вони відсутні і для задоволення подання начальника Ківерцівської КВІ.
У зв’язку з цим, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21.03.2016 року, зазначену ухвалу суду 1-ї інстанції скасовано та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Ківерцівського МРВ КВІ УДПтСУ у Волинській області.