В рамках кримінального провадження № 12016270140000017 адвокату Григорію Марченку було видано доручення для здійснення захисту за призначенням від 22.02.2017 року № 025-0000259. Адвокат здійснював захист клієнта, якого обвинувачували у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 (придбання, носіння та зберігання, без передбаченого законом дозволу, вогнепальної зброї) та ч. 2 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 19.09.2017 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому за вчиненні кримінальні правопорушення призначено покарання за сукупністю злочинів у виді п’яти років позбавлення волі. Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції обвинувачений та захисник Григорій Марченкозвернулися до Апеляційного суду Чернігівської області із апеляційною скаргою на вирок, просили вирок суду скасувати.
Обвинувачений під час апеляційного розгляду пояснив, що обріз мисливської рушниці попросив сховати в дивані його односелець, наступного дня до нього прийшли працівники поліції та сказали, щоб він діставав з дивану обріз. Ніхто дозволу на огляд житла у нього не брав, він змушений був підписати такий дозвіл після вилучення обрізу.
Сторона обвинувачення, згідно вимог ч. 2 ст. 93 КПК України, здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих дій, витребування та отримання речей, тільки у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.
Огляд місця події проводився за письмової згоди обвинуваченого, проте за відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення такого огляду, що є порушенням ч. 2 ст. 237 КПК Українита свідчить про недопустимість доказу.
Пояснення обвинуваченого про обставини придбання обрізу рушниці та його виявлення, при наявності недопустимого доказу про виявлення вогнепальної зброї, поза розумним сумнівом не доводять винуватості у незаконному придбанні, носінні та зберіганні, без передбаченого законом дозволу, вогнепальної зброї.
З урахуванням істотного порушення вимог кримінально – процесуального закону, допущеного на стадії досудового розслідування кримінального правопорушення, неможливості його усунення, вирок суду підлягає скасуванню в частині засудження за ч.1 ст. 263 КК України із закриттям провадження по справі на підстав п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Стосовно обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України обвинувачений в суді апеляційної інстанції визнав, що без дозволу потерпілого взяв мотоцикл з приміщення та поїхав у власних справах. Мотоцикл не повернув на місце, так як закінчився бензин і він залишив транспортний засіб на узбіччі автодороги.
Потерпілий у суді апеляційної інстанції підтвердив, що не знав, хто взяв його мотоцикл, а тому звернувся до поліції. Жодних претензій до обвинуваченого не мав та просив пом’якшити покарання, або ж не карати взагалі. Однак, апеляційний суд акцентував увагу на тому, що потерпілий дозволу на поїздку на його мотоциклі обвинуваченому не надавав, останній таємно заволодів транспортним засобом без згоди власника та покинув мотоцикл на узбіччі дороги, після того, як закінчився бензин. Тому, апеляційна скарга обвинуваченого та його захисника в частині оскарження висновків суду про його винуватість у повторному незаконному заволодінні транспортним засобом, підлягає частковому задоволенню. З урахуванням обставин справи, вартості транспортного засобу, думки потерпілого, який просив про пом’якшення покарання обвинуваченому, умов життя останнього та виховання, мети покарання, де карі відведена другорядна роль, колегія суддів вважала за необхідне призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 289 КК України, відповідно до положень ст. 69 КК України.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 23.11.2017 року вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2017 року в частині засудження обвинуваченого за ч.1 ст. 263 КК України скасовано, а провадження в справі закрито за недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.
Цей же вирок щодо в частині засудження обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України змінено.
За ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшено покарання до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
