На Українському радіо. Херсон продовжується цикл передач, присвячених захисту прав людей, які бажають отримати кредит чи вже є позичальниками: 10 серпня вийшов 12-ий випуск авторської програми «Право знати», в якій заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Іпатенко розказує, хто такі колектори і чи законна їх діяльність, які права мають боржники і хто регулює діяльність колекторів, що таке банківська таємниця і наскільки захищені персональні дані наших громадян від незаконної обробки.
Консультацію юристки можна завантажити/прослухати або перейти далі по тексту.
Варто зазначити, що словосполучення «колекторські компанії» у більшості з нас асоціюється з банками і кредитами, хоча на практиці такі структури можуть займатися будь-якими боргами: за житлово-комунальні послуги, послуги мобільного зв’язку або в разі несплати оренди нерухомості тощо.
Хто такі колектори?
Колекторська компанія – це фірма, яка на прохання банку чи іншого кредитора приступає до стягнення боргів.
Станом на сьогодні спеціальних законодавчих актів, які регулюють діяльність колекторів в Україні, немає, але водночас законодавство прямо не забороняє їх діяльність.
Підставою для виконання колекторською організацією своїх функцій може бути договір, укладений з кредитором (договір доручення, комісії, факторингу).
Основна функція колекторів – стягнення боргу з боржника, яка може визначатися як послуга, що надається колектором відповідному кредитору (так зване посередництво між кредитором і боржником). У такому випадку колектор виступає посередником між кредитором і боржником за певну винагороду, передбачену умовами договору.
У разі, якщо ж колектор купує право вимоги до боржників у кредиторів, він фактично набуває статусу нового кредитора.
Нормами Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов’язку боржника поручителем чи заставодавцем (майновим поручителем) або виконання обов’язку боржника третьою особою.
Водночас частина третя статті 512 Цивільного кодексу України містить положення, згідно з яким кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. У цьому випадку колекторська компанія може діяти від імені кредитора на підставі договору доручення або надання послуг за певну винагороду.
Варто звернути увагу, що згідно із статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів тощо. Тобто приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг фінансовим установам (банку), безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Стаття 62 цього ж Закону містить порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до якого інформація, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, а також на письмову вимогу суду або за рішенням суду – органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та деяким іншим державним органам.
Разом з тим, у статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», зазначено, що кожен має право на захист своїх персональних даних від незаконної обробки. Відповідно до статті 6 зазначеного Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Слід пам’ятати, що в будь-якому разі у боржника є право вимагати номер договору, дату його оформлення, дані первинного кредитора і тип договору між кредитором та колекторами (факторинг, доручення тощо). А також є право вимагати для ознайомлення завірені копії цих документів. Адже, згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.
Які права колекторів?
Примусове стягнення заборгованості в рамках закону може бути здійснене лише за рішенням суду, що набрало законної сили і з дотриманням усіх офіційних процедур, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Колектори самостійно цього робити ні в якому разі не можуть. Але вони мають право звернутися до суду з метою стягнення переуступленого їм боргу і у випадку позитивного рішення суду звертатися до виконавчої служби чи приватних виконавців з метою стягнення заборгованості.
Отже, фактично єдина законна функція колекторів – це письмово нагадувати боржникам про залишок боргу (а в разі несплати, передавати справи до суду, щоб отримати борги державними чи приватними судовими виконавцями).
Хто такі «чорні колектори»?
«Чорні колектори» – це недобросовісні колектори, які застосовують незаконні методи роботи, у тому числі і фізичне насильство, їх діяльність, як правило, місить ознаки злочинів. В Україні діяльність таких фірм заборонена законом.
Зазвичай «чорні колектори» перекуповують право вимоги заборгованості по проблемних кредитних догвоорах, навіть з дрібними сумами, максимум за 30% від реальної фактичної заборгованості, а отримавши права кредитора за договорами, нараховують максимально можливу пеню, штрафи, неустойки, упущену вигоду, хоч це і незаконно.
Далі «чорні колектори» приступають до залякування – судом, втратою майна, навіть здоров’я і життя. Якщо ж з усієї маси боржників з переляку заплатить бодай кожен третій – фірма окупить свої затрати.
Як вберегтися від недобросовісних колекторів у законний спосіб Олена Іпатенко розкаже в наступній передачі, яка вийде в ефір 17 серпня.
