До Голопристанського місцевого центру з надання БВПД звернулася пані М., яка потребувала вторинної правової допомоги як відповідачка в цивільній справі. На підставі доручення № 97-2018 від 22.05.2018 року Голопристанський місцевий центр призначив клієнтці адвоката Анатолія Лагоду.
Суть справи полягала в наступному: 21.03.2018 року пані Д. (позивачка) звернулася до Голопристанського районного суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Голопристанської РДА 1999 року їй було надано у постійне користування 31,4 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства.
У подальшому, рішеннями Голопристанської РДА 2000 року, позивачці було збільшено площу, відведену для ведення фермерського господарства на 39,6 га та 6,6 га відповідно, внаслідок чого загальна площа ділянок склала 77,6 га.
Згодом пані Д. дізналася, що земельна ділянка площею 10,06 га із земель, наданих їй у користування, без її відома, була передана пані М. на підставі розпорядження голови Голопристанської РДА 2006 року та отримано державний акт.
Оскільки пані М. не була членом сім’ї та родичкою першого ступеня споріднення з пані Д., включення її до членів фермерського господарства, головою якого є позивач, було проведено з порушенням ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство».
Таким чином відповідачка не відносилась до осіб, які можуть бути прийнятими до членів фермерського господарства, отож не мала права на отримання земельної ділянки при розпаюванні земель ФГ.
З урахуванням зазначених обставин та згідно з положеннями ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 116, 118, 155 Земельного кодексу України, позивачка просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Голопристанської РДА 2006 року в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність пані М. земельної ділянки площею 10,06 га для ведення фермерського господарства та визнати недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Крім того, пані Д. зазначила, що земельна ділянка вибула з її володіння незаконно, так як будь-які підстави із переліку ст. 140 Земельного кодексу України для припинення її прав на вказане майно, були відсутні. Право власності на земельну ділянку пані М. набуто без достатньої правової підстави, а тому, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України, остання зобов’язана повернути це майно.
Вивчивши матеріали справи, адвокат направив до суду відзив на позовну заяву, яким вважає позовні вимоги необгрунтованими, незаконними та такими, що не можуть бути задоволені.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 07.02.2019 року у задоволенні позову пані Д. до пані М., Голопристанської РДА про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту, визнання права постійного користування відмовлено повністю.
