До Новоград-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся Василь Білий (ім’я та прізвище змінені з етичних міркувань, – прим. автора). Комерційний банк подав на нього позов до суду про стягнення заборгованості в сумі 30003 грн 95 коп. Чоловік не заперечував, що заборгував гроші, але вважав, що сума, яку банк вимагає повернути завищена. Адже Василь Білий отримав кредит у розмірі 2000 грн і частину боргу погасив.
Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано адвокату Леоніду Купцю. У ході надання безоплатної правової допомоги Василю Білому було з’ясовано, що у червні 2018 року комерційний банк звернувся до суду із позовом у якому просив стягнути із клієнта заборгованість за кредитним договором в сумі 30003 грн 95 коп. та судові витрати, оскільки відповідач не виконав зобов’язань за кредитним договором. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області 17.10.2018р. позов було задоволено частково. Стягнено із боржника на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 15722грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту-1143грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 13354грн., штрафи: 500грн. Фіксована частина та процентна складова 721грн.
Адвокат підготував на дане рішення суду апеляційну скаргу та здійснено представництво інтересів клієнта у апеляційній інстанції. У апеляційній скарзі Василь Білий просив змінити рішення суду,зменшити суму нарахованих відсотків за користування кредитом до 2000грн., в решті позову відмовити за безпідставністю вимог.
На обгрунтування позову представник відповідача Леонід Купець вказав, що рішення суду першої інстанції постановлено із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що із врахуванням свого матеріального стану, відповідач сплачував кредит, але маючи тіло кредиту в сумі 1143,05 грн., позивач допустив нарахування відсотків за користування кредитом та пені суми в десять разів більшу, ніж саме тіло кредиту. Позивачем також не було надано доказів про звернення до боржника із вимогою про погашення заборгованості. На думку апелянта, за таких умов, вимоги про стягнення відсотків за прострочення сплати кредиту, пені та штрафу підпадають під дію ст.258 ЦК України, тобто має місце спеціальна позовна давність.
Судом встановлено, що 28.10.2014р. між банком та Василем Білим було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 2000грн., зазначений договір є чинним і жодною стороною не оспорювався. Ні банк, ні позичальник не оскаржували рішення суду в частині стягнення тіла кредиту та штрафу. Також встановлено, що банк в односторонньому порядку підняв відсоткову ставку за користування кредитом.
Завдяки якісному наданню безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом Леонідом Купцем 16 січня 2019 року Житомирський апеляційний суд, керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, постановив апеляційну скаргу Василя Білого задовольнити частково, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17.10.2018р. змінити. Зменшити розмір стягнутої з позичальника на користь банку заборгованості за відсотками за користування кредитом з 13354,52 грн. до 1776,11 грн. та загальну суму заборгованості з 15722,44 грн. до 4144,03 грн. В решті рішення залишити без змін.
