Адвокат, що надає безоплатну правову допомогу домігся у суді виправдувального вироку для клієнтки, якій загрожувало покарання до 4 років позбавлення волі, довівши відсутність достатніх доказів щодо інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Громадянці Л. повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 КК України, ч. 1 ст. 369 КК України, а саме в пропозиції та замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в інтересах третьої особи будь якої дії з використанням наданого їй службового становища. Жінка обвинувачувалася в тому, що звернулася до слідчого СВ Бучацького РВ УМВС у Тернопільській області із пропозицією надати йому неправомірну вигоду – 1 тисячу грн. за не внесення клопотання до суду щодо обрання відносно її сина запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час здійснення досудового розслідування. Син громадянки підозрювався у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, а саме, таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в господарське приміщення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Л. не була обізнана в тому, що слідчий займає відповідальне становище, за невнесення клопотання до суду щодо обрання відносно її сина запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свої злочинні дії жінці не вдалося довести до кінця з обставин та причин які не залежать від її волі. Слідчий не прийняв пропозицію та відмовився від одержання неправомірної вигоди.
За дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у справу вступив адвокат Володимир Москвин та, з’ясувавши її обставини, наполягав на закритті провадження за відсутності складу злочину.
Жінка винною себе не визнавала та розповіла у суді, що зустрілася із слідчим К. за попередньою домовленістю для передачі документів, які взялася збирати сама для пришвидшення досудового розслідування, так як син збирався їхати за кордон. Л. свідчить, що слідчий витягнув документи з файлу, оглянув і вклав документи назад. При зустрічі із слідчим розмови про винагороду не було, гроші не пропонувала і не давала.
Заявлені стороною обвинувачення свідки – працівники поліції. К. і Г. свідчили у суді, що сиділи у припаркованому автомобілі біля Бучацького райвідділу поліції на відстані 3-4 метри від Л. і слідчого. Свідки бачили як останні вели розмову і Л. передавала слідчому документи з словами «на каву».
Показання свідків не підтверджують подію кримінального правопорушення, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, а лише доказують ту обставину, що між підозрюваною та слідчим була розмова.
Сторона обвинувачення на підтверження винуватості Л. у скоєнні кримінального правопорушення надала протокол про результати проведення оперативно – розшукового заходу – аудіо –відео контроль особи. Адвокат довів, що даний доказ є недопустимим, адже, отриманий всупереч чинному законодавству, внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Протокол складений за дорученням про проведення негласних слідчих дій на підставі клопотання, погодженого прокурором прокуратури Бучацького району, та ухвали апеляційного суду, яка не долучена в суді.
Відповідно до ч.2 ст. 246 КПК України негласні слідчі дії проводять у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласна слідча дія, передбачена статтею 260 (аудіо-,відео контроль особи) цього Кодексу, проводиться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення в якому обвинувачувалася Л. кваліфікується не як тяжке або особливо тяжке, однак органом досудового розслідування не в порядку та у спосіб визначені Законом, як того вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України, проведені неправомірні маніпулювання для отримання дозволу на здійснення оперативно- розшукового заходу – аудіо-відео контроль особи.
Адвокат довів, що сторона обвинувачення не зібрала та не надала докази на доведення того, що в діянні обвинуваченої Л. є склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Отже, завдяки адвокату Володимиру Москвину суд визнав громанку Л. невинуватою та виправдав за ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України в зв’язку з недоведеністю, що в діянні жінки є склад кримінального правопорушення.
Адвокат надав послуги клієнту на безоплатній основі, за рахунок держави.
