Про порядок встановлення місця проживання малолітньої дитини після розлучення батьків роз`яснили фахівці Бердичівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Статтею 160 Сімейного кодексу України передбачено право батьків, як в шлюбі, так і після його розірвання, визначати з ким із них проживатиме дитина, яка не досягла десятирічного віку, як у випадку громадянки О., яка звернулася до Бердичівського місцевого центру з надання БВПД за консультацією.
Зауважимо, що після досягнення 10 річного віку врахування думки дитини є обов’язковим. Виняток можуть становити лише ті пропозиції та ті побажання дитини, реалізація яких прямо суперечила б її інтересам. Таким чином, необхідно вислухати думку дитини при вирішенні суперечки про нього не стільки з віком дитини, скільки з його здібностями обґрунтувати свою думку чому дитина хоче проживати з матір’ю, а не з батьком чи навпаки. При цьому, суд не зобов’язаний погоджуватися з думкою дитини.
Оскільки гр. О. проживає окремо від батька дитини, їм необхідно визначитися з ким проживатиме далі дитина, адже це впливає на процеси стягнення аліментів, встановлення графіку зустрічей іншого з батьків з дитиною тощо.
Якщо гр. О. з колишнім чоловіком не дійдуть згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина спір між ними може вирішитися у судовому порядку. «Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами. Також, важливо зазначити, що до участі у розгляді даної категорії справ, у якості третьої особи залучається орган опіки та піклування того району, де на час розгляду справи зареєстрована або ж фактично проживає дитина», – пояснили фахівці Бердичівського місцевого центру з надання БВПД.
Участь органів опіки та піклування у даній справі обумовлена, в першу чергу, інтересами дитини та необхідністю проведення обстеження умов проживання як батька, так і матері, та надання свого висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини з одним із батьків.
Стаття 161 Сімейного кодексу України визначає, що при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного із них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини.
Орган опіки і опікування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може пошкодити розвитку дитини (ст. 161 СК України).
Мати, батько мають рівні права і обов’язки відносно дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на об’єм їх прав і не звільняє від обов’язків відносно дитини (ст. 141 СК України).
Після наданої консультації громадянці О. запропоновали у разі недосягнення згоди з батьком дитини про її місце проживання звернутись до місцевого центру з надання БВПД для призначення їй адвоката.
Звернутися до Бердичівського місцевого центру з надання БВПД можна з понеділка по п`ятницю з 9:00 до 18:00 за адресою: вул. Чорновола, 9, або за телефоном: (04143) 4-14-42.
Nota bene
У Франції долю дитини після розлучення батьків визначає Вищий суд з прав дитини, який наділений повною незалежністю від інших структур влади. Французьке законодавство категорично забороняє батькам-іноземцям вивозити за кордон дітей, народжених на її території. Якщо батько відвіз дитину з Франції за кордон, французьке правосуддя зобов’язує повернути його в країну постійного проживання.
В Італії дуже сильні католицькі традиції, і підстав для розлучення вкрай небагато. Сама ж процедура розлучення і розділу дітей може тривати кілька років.
У Норвегії серед обов’язків розлучених батьків щодо дітей особливо виділяється така: обов’язкове відвідування дітьми школи з 6-річного віку і до завершення 10-річного навчання. Якщо один з подружжя може довести, що забезпечить виконання цього зобов’язання краще іншого, дитина буде відданий на піклування саме йому. При цьому навіть одиничний випадок насильства по відношенню до дитини може служити підставою для зняття права опікунства і навіть загрожувати позбавленням батьківських прав.
У Німеччині, якщо батьки не можуть прийти до єдиної думки, кожна сторона подає в суд бажаний варіант розподілу турботи про дитину. І суд буде вирішувати це питання вже після дебатів. При цьому обов’язково повинні бути враховані вік дитини, думка відповідних дошкільних організацій або школи, висновки експерта, що має багатий досвід спілкування з дітьми та попередньо поговоривши з кожною із сторін, а також інші обставини.
