Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області визнав незаконним наказ про звільнення військовослужбовця з роботи, де він працював до мобілізації, та зобов’язав виплатити заборговану заробітну плату за час “вимушеного прогулу”.
В листопаді 2016 року до Любашівського бюро правової допомоги звернувся 48-річний житель Миколаївської області, який на даний час проходить військову службу в смт Любашівці, з проханням відновити його права згідно чинного законодавства. Чоловік пояснив, що 18 березня 2015 року був призваний Любашівським РВК Одеської області на військову службу до Збройних сил України по частковій мобілізації. В подальшому з ним укладено контракт до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. У період проходження ним військової служби за контрактом його було звільнено з основного місця роботи за п.3 ст.36 КЗпП України у зв’язку з призовом на військову службу.
В.о. начальника Любашівського бюро правової допомоги Світлана Жмурко надала чоловікові правову допомогу на умовах Probono, так як він не підпадає під категорію осіб, які згідно Закону України “Про безоплатну правову допомогу” мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Світлана Жмурко допомогла заявнику написати позовну заяву до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, в якій позивач просив суд визнати звільнення незаконним, оскільки воно суперечить вимогам частини 3 та 4 статті 119 КЗпП України, що визначають гарантії для працівників, які призвані на військову службу під час мобілізації і продовжують військову службу за контрактом і виключають звільнення таких працівників до закінчення строку укладеного контракту, тобто до закінчення особливого періоду. За таких обставин чоловік просив суд скасувати наказ роботодавця про його звільнення, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію, у зв’язку з чим в Україні з 18 березня 2014 року настав особливий період.
Враховуючи зміст заходів мобілізації і демобілізації, визначених Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період, який діє в Україні з 18 березня 2014 року.
Суд врахував доводи, наведені в заяві про те, що позивач прийнятий на військову службу за контрактом з причин існування кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і на даний час контракт діє, оскільки укладений до закінчення особливого періоду, який продовжує діяти в Україні; або до оголошення демобілізації, яка на даний час не оголошена. За таких обставин відповідно до частини 3,4 статті 119 КЗпП України за ним на час проходження військової служби за контрактом зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.
На підставі цього Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №484/3620/16-ц, визнав незаконним і скасував наказ про звільнення позивача з посади. Суд зобов’язав роботодавця поновити його на роботі та стягнути з підприємства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20 804 грн та відшкодування моральної шкоди — 1 000 грн. До того ж, суд присудив стягнути з підприємства на користь держави 1653 грн судового збору.
———————————————————————-
Любашівське бюро правової допомоги:
смт Любашівка, вул. Софіївська, 47, каб.1, 2. Тел.: (04864) 2-22-02.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213103
