Про Білозерське бюро правової допомоги, яке є структурним підрозділом Херсонського місцевого центру з надання БВПД, мешканці району знають не з чуток. Упродовж 2017 року до цієї установи звернулося 1820 осіб. З них 1635 клієнтам надано консультації, роз’яснення та прийнято 185 звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги. Фахівці бюро надають первинну правову допомогу – це консультування, складення заяв, скарг, можуть представляти інтереси осіб у судах. Крім того, працівники бюро займаються правопросвітницькою діяльністю, і виступи на обласному радіо – один із напрямків цієї роботи.
В рамках загальнонаціонального проекту «Я МАЮ ПРАВО!» головний спеціаліст Білозерського бюро правової допомоги Наталія Нечай в програмі «Ранковий дайджест» на обласному радіо філії ПАТ НСТУ «Херсонська регіональна дирекція «Скіфія» розкрила тему насильства в сім´ї та відповіла на запитання ведучої Юлії Шейко.
Насильство проти жінок і домашнє насильство є однією з найбільш гострих соціальних проблем в Україні, від якої можуть страждати як жінки, так і чоловіки. Але, на жаль, переважно від насильства страждають найбільш вразливі верстви населення: жінки і діти, а також особи з інвалідністю та особи похилого віку.
Президент Петро Порошенко 04.01.2018 року підписав Закон України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набув чинності 07.01.2018року. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства».
– Що таке домашнє насильство та його форми
– Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
Фізичне насильство – включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, навчатися, примушування до праці тощо.
Психологічне насильство – це словесні образи, погрози, переслідування, залякування, та інші дії, які обмежують волю людини, побоювання людини за свою безпеку чи безпеку інших, які пошкодили психічне здоров’я чи призвели до емоційної невпевненості, нездатності захистити себе.
Сексуальне насильство – це будь-які секс-дії, вчинені щодо повнолітнього чи дитини без її згоди, примушування до секс-актів з третьою особою та інші правопорушення щодо статевої свободи.
– Які суб’єкти здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству?
– Згідно зі ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:
1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
2) інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (служби у справах дітей; уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти; органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я; центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; суди; прокуратура; уповноважені органи з питань пробації;
3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб (центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); центри соціально-психологічної допомоги; територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам. До спеціалізованих служб підтримки належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі;
4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
– Які повноваження суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству?
– Органи місцевого самоврядування повинні організовувати соціальні послуги, можуть їх замовляти, брати участь у підготовці фахівців, які будуть боротися з домашнім насильством і визначати, які спецслужби з підтримки постраждалих потрібні регіону, забезпечувати їхнє створення і роботу.
Органи управління освіти повинні забезпечувати підготовку фахівців, які боротимуться з домашнім насильством, включити до навчальних програм питання запобігання та протидії домашньому насильству.
Якщо освітяни виявили факти домашнього насильства у дітей чи отримали про це заяви чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми.
Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство.
А якщо такий пацієнт – дитина – лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей.
Якщо медик виявив ушкодження «кримінального характеру», він повинен скерувати постраждалого на медобстеження.
А у разі виявлення секс-ушкоджень – на ВІЛ-тестування.
Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб повинні приймати і розглядати заяви від постраждалих або їх представників про отримання допомоги, зокрема соцпослуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Служби також повинні повідомляти місцеву владу і поліцію про домашнє насильство у разі, якщо постраждалий дав на це добровільну згоду, крім випадків учинення насильства щодо дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру.
Якщо є домашнє насильство щодо дітей – повідомити службу у справах дітей і поліцію не пізніше 1 доби.
За потреби такі служби повинні надавати притулок.
Нацполіція отримала право контролювати поведінку кривдника, щоб не допустити повторного насильства, правоохоронці також можуть стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень і виконував певні обов’язки. Уповноважений підрозділ органу Національної поліції бере на профілактичний облік кривдника на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу ( порядок взяття на облік затверджується Міністерством внутрішніх справ України).
За заявою постраждалого чи за результатами оцінки ризиків( а саме загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи) правоохоронець може робити терміновий заборонний припис.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
- Зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
- Заборона на вхід та перебування в місці проживання ( перебування) постраждалої особи;
- Заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Він виноситься строком до 10 діб і вручається кривднику, а його копія – постраждалому або його представнику.
Дія такого припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адмінарешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
У законі також є термін “обмежувальний припис”.
Це один або кілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
- заборона спільного перебування у місці спільного проживання з постраждалим
- усунення перешкод в користуванні спільним майном або є приватною власністю постраждалого
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалого
- заборона як особисто, так і через третіх осіб, розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб.
Цей припис може виносити суд за зверненням постраждалого або його представника. А якщо домашнє насильство вчинили щодо дитини, батьки або законні представники мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо кривдника.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Суд може встановлювати обмежувальний припис на період від 1 до 6 місяців.
Стаття 15 Закону передбачає співпрацю служб, які запобігають та протидіють домашньому насильству.
А саме, вони можуть взаємо обмінюватись інформацією при виявленні фактів домашнього насильства не пізніше 1 доби з дотриманням вимог конфіденційності та захисту персональних даних; разом реагувати на домашнє насильство, розробляти і виконувати програми для кривдників та програми з запобігання та протидії домашньому насильству.
– Що таке Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства?
– Згідно зі статтею 16 Закону передбачено створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, – автоматизованої інформаційно- телекомунікаційної системи, призначеної на збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення, і знищення даних про випадки домашнього насильства.
Відомості до Реєстру(крім відомостей про кривдника) вносяться усіма суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
– Яка допомога та захист передбачений особам, які постраждали від домашнього насильства?
– В статті 20 цього Закону передбачено надання Суб’єктами, визначеними в статті 4 цього Закону допомоги та захисту постраждалим особам, за такими напрямами:
- надання постраждалим особам інформації про їхні права та можливості реалізації таких прав;
- забезпечення доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;
- надання у разі потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення постраждалих осіб;
- забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку, встановленому Законом України “Про безоплатну правову допомогу”;
- утворення цілодобового безоплатного кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей для забезпечення невідкладного реагування на випадки домашнього насильства, надання консультацій щодо всіх форм домашнього насильства, визначених статтею 1 цього Закону, абонентам анонімно або з належним дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом.
Допомога постраждалим особам надається за місцем звернення.
Питання надання допомоги постраждалим недієздатним особам вирішують їхні опікуни, а якщо опікуни є кривдниками постраждалих осіб або ухиляються від захисту їхніх прав та інтересів, – органи опіки та піклування.
Питання надання допомоги постраждалим дітям вирішують їхні батьки, інші законні представники дитини, а якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками дитини або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини, – органи опіки та піклування, у тому числі за зверненням родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, якщо вони не є кривдниками.
– Які права має особа, яка постраждала від домашнього насильства?
– Згідно зі статтею 21 цього Закону постраждала особа має право на:
1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;
2) звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;
4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;
5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;
6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;
8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);
9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;
10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;
11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;
12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
– Яка відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства?
– Кодекс України «Про адміністративні правопорушення». Стаття 1732. Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
«Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, – тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або адміністративний арешт на строк до 7 діб.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або адміністративний арешт на строк до 15 діб».
Згідно зі ст.30 цього Закону особа, яка постраждала від домашнього насильства має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
Верховна Рада запровадила кримінальну відповідальність за домашнє насильство законопроект №4952. Ухваленим законом до Кримінального кодексу вводиться стаття про домашнє насильство. У статті дається визначення домашнього насильства як умисного систематичного фізичного, психологічного або економічного насильства по відношенню до нинішнього або колишнього чоловіка чи дружини або іншого родича, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілого.
Покарання – 150-240 годин громадських робіт, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років.
