5 квітня 2016 року в гості до радіопрограми «Координати права» на ОДТРК «Запоріжжя» завітали директор Регіонального центру з надання БВПД у Запорізькій області Павло Наливайко, адвокат Людмила Луньова та її клієнт Олександр Шамрай.
Гості розповіли слухачам про порядок надання БВПД і навели позитивний приклад захисту адвокатом клієнта у кримінальному процесі.
В.Єгунов: безоплатна правова допомога: для кого вона є безоплатною, та у який спосіб залучаються адвокати до надання безоплатної вторинної правової допомоги.
П.Наливайко: Послуги адвокатів є безкоштовними для клієнта. Держава відшкодовує адвокату кошти, пов’язані з наданням ним правових послуг клієнту, тобто за рахунок платників податків забезпечується надання БВПД особам, які її потребують, але не мають фінансової можливості сплатити послуги адвокату.
Л. Луньова: адвокати, які надають безоплатну правову допомогу – звичайні адвокати, які свого часу здали кваліфікаційні іспити та отримали свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, займаються адвокатською практикою, та,крім цього, вони ще пройшли конкурс з відбору адвокатів, які залучаються до надання БВПД, після цього включені до реєстру адвокатів, які мають право надавати БВПД.
В.Єгунов: Розкажіть про випадок із Вашої практики в рамках надання БВПД, який стосується Вашого клієнта Шамрая О.В.
Л. Луньова: Це не є резонансна справа,з тих, що у всіх на слуху та про які постійно розповідають ЗМІ. Цей приклад вибраний мною, виходячи саме з ординарності і типовості справи, з тих, які адвокати проводять кожен день. Але по-перше, хочу передати слово своєму підзахисному Шамраю О.В.
О. Шамрай: Я являюсь инвалидом 3 группы с детства, проживаю с неработающей матерью , сестрою – инвалидом и маленькой племянницей, материальное положение семьи не позволяет оплачивать работу адвоката.
Л. Луньова: Якби не створена з 2013 року система безоплатної вторинної правової допомоги, ця людина не мала б можливості користуватись послугами адвоката і залишилася б зі своїми проблемами сам на сам.
Ще в 2014 році мені було видане доручення Запорізьким обласним центром з надання БВПД на захист вказаного громадянина, який обвинувачувався за ч.15, ч.3 ст.185 КК України, санкція якої передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі від 3-х до 6 років.
В.Єгунов: в чому полягає обвинувачення за цією статтею?
Л.Луньова: це замах на крадіжку, поєднану з проникненням у житло або інше сховище.
В.Єгунов: питання до клієнта: розкажіть, що сталося, опишіть цей випадок.
О. Шамрай: Летом 2014 года на рассвете я шел домой, увидел киоск с открытым окном. Думая, что он открыт, я подошел купить пива и сигарет, но продавца не увидел.На мой зов никто не отозвался. Тогда я залез в киоск, посмотреть, может продавец там уснул. Видимо, сразу сработала сигнализация, приехала вневедомственная охрана, потом милиция, и меня задержали.
Л.Луньова: На початку досудового слідства слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання до вказаного громадянина запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому першою задачею захисту було подання письмового заперечення на таке клопотання та участь в судовому засіданні при обранні запобіжного заходу, при якому вдалося переконати суд в доцільності обрання більш м’якого запобіжного заходу- домашнього арешту.
Потім своє досягнення вдалося відстояти в Апеляційному суді Запорізької області, коли прокуратура оскаржила ухвалу суду про обрання в якості запобіжного заходу домашнього арешту і таки наполягала на триманні під вартою.
Таким чином, на час досудового слідства та на час судового розгляду справи клієнт знаходився вдома.
На початку розгляд справи клієнт заявив, що повністю визнає свою провину в інкримінованому злочині, але при його допиті, коли він розповідав суду подробиці вчинення злочину, у сторони захисту виникли сумніви щодо правильності кваліфікації його дій за ст.185 ч.3 КК України.
В.Єгунов: питання до клієнта: Чому Ви повністю визнали свою провину в інкримінованому злочині?
О.Шамрай: Я понимал, что виноват, потому что залез в киоск, этого делать было нельзя. Но юридической оценки своим действиям я дать не мог.
Л.Луньова: З метою ретельного з’ясування всіх обставин справи потрібно було допитати, крім обвинуваченого та потерпілої, ще ряд свідків, тому справа слухалася тривалий час, з кінця 2014 по початок 2016 року.
Оскільки обвинуваченню таки не вдалося довести первинну кваліфікацію злочину, під час судового розгляду була винесена постанова про змінення обвинувачення на більш м’яку статтю кримінального кодексу – на ст.162 ч.1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу, виправних робіт або обмеження волі.
Результатом розгляду справи є вирок за ст.162 ч.1 КК України, і з урахуванням усіх обставин визначено покарання у вигляді штрафу в мінімальному розмірі.
Тепер Шамраю О.В. доведеться сплатити штраф в бюджет держави, таке покарання є адекватним вчиненому злочину, і гадаю, буде моєму клієнту гарним уроком на майбутнє.
О.Шамрай: Я очень благодарен своему адвокату Людмиле Луневой за помощь в моем деле, сейчас я полностью осознал свою вину и начал новую жизнь.
