Третій, заключний, тренінг Херсонської Школи небайдужих громадян «Життя після АТО» пройшов у Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області, учасниками якого стали волонтери з 12 районів Херсонської області та координатори Центрів допомоги АТО.
Організатори заходу – ІРЦ «Правовий простір» та Херсонський обласний благодійний фонд «Джерело життя» у співпраці із Регіональним центром з надання БВПД у Херсонській області та Центром допомоги учасникам АТО при ХОДА в рамках проекту «Херсонська Школа небайдужих громадян «Життя після АТО» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
Останній тренінг присвячений медіації. Проводила його Альона Горова – досвідчений практик, старший викладач Києво-Могилянської академії, провідний фахівець Українського центру порозуміння, засновник Інституту миру і порозуміння. Працювала тренером та консультантом у Латвії, Молдові, Білорусі, країнах Центральної Азії, Індії, а також для Академії Суддів України, Національного інституту юстиції Молдови, Європейського Форуму відновного правосуддя та ін.
Поняття «медіація» для широкого загалу досить нове, адже в Україні медіація тільки починає розвиватися, на відміну від США та європейських країн, де її давно застосовують. Навіть в корпоративній культурі західних компаній присутній медіатор, який допомагає вирішити спори.
Отже, що таке медіація? Якщо коротко, то це посередництво при вирішенні конфліктів. Медіації, як, власне, і конфлікти, бувають сімейні, бізнесові, правові, кримінальні тощо. А конфлікт – це зіткнення інтересів двох або більше людей. Якщо підходити до конфлікту по-філософські, як, наприклад, це роблять китайці, то будь-який конфлікт можна сприймати як загрозу, а можна – як нові можливості. Сам по собі конфлікт є нейтральним, але як ми до нього ставимося – ось в чому питання. Першим кроком до вирішення спору є розуміння, після чого виникає довіра. Хочеться порадити тим, хто має звичку уходити від конфліктів, не боятися їх вирішувати, адже конфлікт – це завжди розвиток, це, за словами нашого тренера, дуже шикарна річ, бо конфлікт змушує людину відкидати всі маски і говорити чесно. Не випадково існує вислів «У спорі народжується істина». Дуже часто після вирішення конфлікту відношення між людьми переходять на новий етап розвитку. Тому перед тренером стояла непроста задача: за допомогою медіації навчити нас покращувати комунікації та ефективно вирішувати конфлікти.
Виявляється, є три підходи до вирішення конфліктів – сила, право та інтереси. Тренер пояснила, що конфлікти із застосуванням сили (а силу дають також гроші і влада) можна вирішувати до тих пір, поки не з´явиться інша сила. Хоча, на її глибоке переконання, силовий підхід у ситуації насилля є єдиним коректним варіантом, як і в ситуації крайнього загострення конфлікту (наприклад, міжетнічний конфлікт у 2010 році в Киргизстані, коли відбулася різанина між узбеками і киргизами). Застосування сили при вирішенні військового конфлікту також є єдиним правильним підходом, тобто спочатку треба врегулювати конфлікт, а потім вести перемовини. Але у випадку ситуації батьки – діти, конфлікт із застосуванням сили вирішувати не можна. Отже, цей підхід є найбільш ризикованим, хоча часом і найбільш ефективним.
Звичайною практикою вирішення спорів з використанням правового підходу є судовий процес, різні форми третейських судів, арбітраж, де результатом стає рішення нейтральної третьої сторони, що спирається на певні норми і правила, застосовні до тієї чи іншої ситуації. Але такий підхід рідко буває однозначним. Якщо брати військовий конфлікт, то при правовому підході, на думку тренера, його можна тільки заморозити, бо виростає нове покоління, і конфлікт може знову загостритися. Отже, правовий підхід хоч і є менш ризикованим, ніж силовий, проте він також пов’язаний із певними ризиками і великими витратами.
Підхід з урахуванням інтересів сторін – не є легким і також передбачає витрати й ризик, але, зазвичай, вони найменші. Цей підхід дозволяє зробити суперника партнером і досягти результату, який максимально би задовольняв усі сторони.
Кожний процес медіації, за словами пані Альони, проходить за певним сценарієм: представлення сторін і вступне слово медіатора, під час якого медіатор ще раз нагадує основні принципи медіації. Це конфіденційність, добровільність, самовизначення сторін, незалежність та неупередженість медіатора, правомочність сторін, відповідальність за наслідки конфлікту тощо. Потім йде обговорення ситуації і пошук шляхів вирішення конфлікту. І тут треба не забувати про чотири кроки вирішення конфліктів – це чотири основних питання, які є вирішальними: Що сталося? Як на тебе вплинула ця ситуація? Чому для тебе це так важливо? Що ти можеш зробити, щоб вирішити це питання? Спробуйте застосувати їх під час будь-якого спору, і ви зможете зняти напругу.
Отже, медіатор полегшує комунікацію між сторонами, він повинен створити безпечні умови для зустрічі; продемонструвати увагу до учасників незалежно від їх поглядів, вірувань, переконань; визначити і узагальнити проблеми кожного з учасників. Він взагалі має бути ефективним слухачем, використовуючи невербальну комунікацію, паузи, уточнення, перефразування, резюмування. Заключний етап процесу медіації – це вироблення угоди. Така угода буде мати юридичну силу, тобто силу цивільно-правового договору, якщо сторони звернуться до нотаріуса для засвідчення або до суду для укладення мирової угоди, а можуть також укласти договір, підписаний уповноваженими особами сторін.
Після теоретичних знань, тренер запропонувала роботу в малих групах – в ігровій формі вирішити спор (у нашому випадку конфлікт стався між учасником АТО та пенсіонеркою через земельну ділянку), коли кожен з учасників побував і в ролі медіатора, і в ролі одної чи іншої сторони.
Якщо порівнювати процес медіації з судовим процесом, то медіація виглядає більш привабливою. По-перше, це економія коштів, часу, гнучкість процедури, відсутність публічності, можливість зберегти стосунки, на відміну від судового процесу. По-друге, при медіації не існує переможця та переможеного. Мета медіації –знайти рішення, яке задовольнить обидві сторони. Тільки за такої умови медіація вважатиметься успішною. Щоправда, деякі можуть заперечити: адвокат теж примирює сторони. Але примирення за участю адвоката відбувається на користь його клієнта, а медіатор – абсолютно нейтральна та неупереджена особа. По-третє, угоди, прийняті в результаті медіації, виконуються набагато сумлінніше, ніж судові рішення, тому що під час медіації пропонуються ті рішення, які можна виконати. Це підтверджує і статистика.
Варто зазначити, що кожен блок інформації вдало поєднувався зі всілякими вправами, чи то була руханка «Фінський олень», чи робота в малих групах, чи мозковий штурм, як, наприклад, цей (не можу втриматися, щоб не запропонувати нашим читачам): 33 ЛА, 12 ЗЗ, 4 О, 64 КнаШД, 7 Н, 8 СС, 8 ПСС, 84 КнаФ.
Під час тренінгу було багато несподіванок, наприклад, підведення підсумків дводенної роботи, яке ми зробили, передаючи по колу братину (невелика керамічна, дерев´яна або металева чаша). До речі, використання братини має українське коріння і єднає нас з предками. Вона завжди рухається «за сонцем» (або за годинниковою стрілкою), тобто по колу, говорити має право той, хто тримає в руках братину. Традиція передавати братину або передавати право голосу є в багатьох народів світу: у індіанців, наприклад, – це трубка миру, яку курили і передавали по колу; у киргизів – піала з чаєм, у українців – братина. Саме у такий спосіб, передаючи братину, ми говорили, що було корисним, цікавим і що готові взяти на озброєння.
На жаль, навчання в Школі небайдужих громадян, яке складалося з трьох дводенних модулів, закінчилося. Ми отримали нові знання, нове розуміння себе в цьому світі, а ще – позитивні емоції, які нам дарували тренери – все це зробило засвоєння навчального матеріалу дуже ефективним. За результатами навчання кожен з учасників отримав сертифікат, методичні матеріали, книгу Іцхака Пинтосевича «Сделай! Твой первый шаг» та можливість індивідуального консультування з нашими тренерами –Наталією Бімбірайте, Андрієм Калитою, Анною Мартинюк, Марією Цип´ящук та Альоною Горовою.
