Перші перемоги надихають

 

Один з прикладів успішної практики фахівців бюро Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: заступник начальника Чернігівське бюро правової допомоги Олена Пушкарь допомогла пенсіонеру, учаснику Великої Вітчизняної війни, інваліду І групи у судовому порядку встановити факт належності правовстановлюючих документів.

       Відповідно до ст. 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», жертвою нацистських переслідувань є особи, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

       Процес встановлення статусу жертви нацистських переслідувань, видача відповідного посвідчення регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань» № 1467 від 27 вересня 2000 року.

       Але досить часто зустрічаються випадки, коли Комісії по установленню статусу жертви нацистських переслідувань відмовляють у наданні відповідного статусу через ряд різноманітних причин.

       Саме так сталося і з 91-річним дідусем, мешканцем Чернігівського району Запорізької області – йому було відмовлено. З такою проблемою чоловік, через законного представника, звернувся за допомогою до Чернігівське бюро правової допомоги.

       Для надання клієнтові правової допомоги наказом №8/239-зв від 1 грудня 2016 року було призначено заступника начальника Чернігівське бюро правової допомоги Олену Пушкарь (довіреність № 277 від 01.12.2016 року).

       Після ознайомлення з наданими документами з’ясувалося наступне. 28 жовтня 2010 року відбулося засідання Комісії по установленню статусу жертви нацистських переслідувань Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, де клієнтові було відмовлено у наданні відповідного статусу, оскільки його дата народження, зазначена у правовстановлюючих документах, не співпадає з датою народження, згідно паспорту. Так, згідно «списка угнанных г-н в Германию …» вказана дата народження – 1925 рік; у «регистрационном листе на прошедшего регистрацию в лагере…» та «анкете гражданина СССР, возвратившегося в СССР через Польскую границу» – 1924 рік, а в паспорті громадянина України – 1926 рік.

       Причиною цьому було наступне. Клієнт народився в травні 1926 року в багатодітній родині, де був наймолодшим. Коли розпочалася війна, він був примусово вивезений у 1942 році на роботу до Німеччини, де пропрацював у концтаборі до звільнення англійськими військовими у травні 1945 року. Потім парубка передали військам СРСР як радянського громадянина. Декілька місяців його особа уточнювалася, і лише 26 жовтня 1945 року він повернувся на Батьківщину. На яких підставах відповідні органи НКВС СРСР заповнили документи з його репатріації – не відомо. Сам хлопчина був малограмотний, прочитати нічого не, а лише розписувався, де говорили. Перевіряти на відповідність дані документи після війни не було потреби.

       В 1970 році почалася паспортизація колгоспників. Зі слів рідних, записів погосподарської книги та на підставі висновків засідання комісії по встановлення віку й була визначена дата народження чоловіка – 1 липня 1926 рік. Було поновлено актовий запис про народження та у 1982 році видано перший паспорт, на той час громадянина СРСР. В подальшому ця дата зазначалася у всіх документах на його ім’я.

       В 2001 та 2004 роках Українським національним фондом «Взаєморозуміння і примирення» чоловікові було призначено та виплачено компенсаційну виплату за рахунок коштів німецького Федерального Фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє», оскільки німецька сторона визнала його жертвою нацистських переслідувань. Перевірка документів, які дають право на виплату, проводилася німецькою стороною і тривала п’ять років. Згодом при оформленні пенсії, з’ясувалося, що дата народження невірна, і, після неодноразових запитів в обласному архіві знайшовся первинний запис про народження. Відповідно, поновлений актовий запис було погашено, і чоловікові видали новий, з вірною датою – 25 травня 1926 року.