Дружина та чоловік, набуваючи у власність майно, мають на нього рівні права. Зокрема, право на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між подружжям.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є спільною сумісною власністю. Але кожен з подружжя у разі виникнення спору має право на поділ такого майна.
Про правові аспекти поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, роз’яснюють фахівці Олександрійського місцевого центру з надання БВПД.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Незалежно від того, що один з подружжя не мав самостійного заробітку (доходу) з таких поважних причини, як:
- навчання;
- ведення домашнього господарства;
- догляд за дітьми;
- хвороба, тощо.
Подружжя має право домовитися та визначити порядок користування майном, що їм належить на праві спільної сумісної власності. Наприклад, подружжя може домовитися про те, що перший поверх будинку займе дружина, а чоловік користуватиметься другим поверхом. Якщо ж такий договір укладений письмово і посвідчений нотаріусом, то у разі смерті дружини, за умови, що частки кожного з подружжя є рівними, предметом спадкування для правонаступника буде перший поверх будинку.
Дружина або чоловік мають право на розпорядження часткою у майні, що є об’єктом права спільної сумісної власності. За таких обставин, один з подружжя може укласти з іншою особою щодо майна:
- договір купівлі-продажу;
- договір міни;
- договір дарування;
- договір довічного утримання (догляду);
- договір застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відносяться:
- майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
- прибутки, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
- речі, придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
Зазначений майновий перелік не є вичерпним. У разі виникнення спору, за рішенням суду майно може бути визнано об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягати поділу за обставин, якщо:
- майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;
- один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, тоді дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 69 Сімейного кодексу України закріплено право чоловіка та дружини на поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Варто зауважити, що такий поділ можливо здійснити без розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Так, договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
При поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У випадку вирішення спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
Зокрема, якщо один з подружжя:
- не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї;
- ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей);
- приховав, знищив чи пошкодив спільне майно;
- витрачав майно на шкоду інтересам сім’ї.
