Сімейне законодавство України покладає на батька, матір обов’язок утримувати не лише неповнолітніх, а й повнолітніх дочку, сина (глава 16 Сімейного кодексу України (далі – СК України).
Так, відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Повноліття настає з досягненням особою вісімнадцятирічного віку. Непрацездатними вважаються особи з інвалідністю І, II, III груп. При цьому не має значення, коли настала непрацездатність – до досягнення повноліття або в будь-який інший час. Отже, для утримання батьками повнолітніх дочки, сина необхідні такі підстави:
- повнолітні син, дочка повинні мати статус непрацездатного;
- повнолітні непрацездатні син, дочка потребують матеріальної допомоги.
Необхідною умовою утримання батьками повнолітніх сина, дочки є можливість батьків надавати таку допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, якщо їх не визнано недієздатними.
Утримання батьками повнолітнього сина, дочки може здійснюватися з ініціативи платника відповідно до вимог ст. 187 СК України шляхом укладення договору між батьками за правилами ст. 189 СК України.
За рішенням суду аліменти на повнолітніх сина, дочку присуджуються від дня пред’явлення позову.
Зміна розміру аліментів може бути здійснена відповідно до вимог ст. 192 СК України.
Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначає суд у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому суд враховує:
- стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Підлягають врахуванню також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення справи.
Суд обов’язково бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно з правилом ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Якщо відповідач проживає на території країн СНД, то для вирішення питання про стягнення з нього аліментів, необхідно звернутися до суду України за місцем проживання позивача з позовом про стягнення аліментів.
Під час судового розгляду даного питання необхідним є направлення судового доручення за місцем проживання боржника з метою повідомлення його про процес, дату судового засідання, та з’ясування його позиції по справі.
Як правило, виконання судового доручення за кордоном займає від 3 до 6-8 місяців (залежно від країни проживання відповідача). Належне повідомлення відповідача по справі про судовий процес є обов’язковою умовою для визнання та виконання рішення суду в подальшому.
Після судового розгляду справи в суді України та постановлення рішення про стягнення аліментів необхідно пройти процедуру визнання такого рішення в країні проживання боржника. Для цього позивачем до суду України подається клопотання про визнання та виконання рішення на території іншої держави.
Суд України готує пакет документів, який через територіальне управління юстиції або Міністерство юстиції України (в залежності від країни проживання боржника) направляється до компетентних органів країни проживання відповідача.
Після розгляду клопотання про визнання та виконання рішення судом іноземної держави та винесення ухвали про задоволення такого клопотання, таким судом самостійно виписується виконавчий лист та направляється на виконання до компетентних органів виконання рішень. Копія іноземного судового рішення надсилається до українського суду, а також повідомляється до якого органу направлено виконавчий документ.
Вся процедура від моменту звернення до українського суду з позовом до визнання рішення в країні проживання боржника та отримання аліментів згідно Мінської конвенції (залежно від країни, де таке рішення має виконуватись) займає від 6 місяців до 1 року.
Стягувачу нікуди, крім суду за своїм місцем проживання, звертатися не потрібно: наприклад, звертатися до суду іноземної країни чи інших органів з додатковими заявами, клопотаннями тощо.
Крім того, для розгляду та вирішення питання про отримання аліментів від позивача – стягувача аліментів не потрібно додаткових документів, лише ті, які додаються до позову, а саме:
- копія паспорту матері,
- копія свідоцтва про народження дитини,
- копія свідоцтва про шлюб (розлучення) з батьком дитини,
- довідка про проживання дитини з матір’ю,
- документи щодо стану здоров’я дитини (в разі необхідності додаткових витрат на дитину).
Необхідно вказувати точну адресу проживання боржника за кордоном, в разі зміни місця проживання – останню відому адресу.
За правовими консультаціями та роз’ясненнями можна звертатися до Третього місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 1.
Електронна адреса: odesa3.odesa@legalaid.od.ua
Скайп: legalaid_odesa3
Телефон: (048) 723-19-09, (048) 723-19-29
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103
