До Першого криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулась жінка, яка потребувала консультації у питанні права власності на майно. Громадянка розповіла, що мешкає у квартирі 1/3 якої належить їй на праві власності, а от 2/3 належали іншій особі, яка вже померла, а спадщину за нею ніхто не оформив.
Правники центру пояснюють – якщо людина мешкала в квартирі понад 10 років, виникає можливість набуття права власності за набувальною давністю. Це передбачено частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України. Частина 4 статті 344 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю
Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). У разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, «безтитульного» (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Строк набувальної давності
Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна – 5 років). В силу ч. 2 ст. 344 ЦК до часу фактичного володіння особа може приєднати час, протягом якого майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Проте це не обов’язок, а право особи, яка заявляє про давність володіння.
Перебіг строку набувальної давності починається з моменту виникнення володіння. Проте із загального правила ст. 344 ЦК встановлює винятки. Так, відповідно до п. 3 даної статті, перебіг строку по відношенню до речей, якими заволоділа особа на підставі договору з їх власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про їх повернення, починається на нерухоме майно через 15 років, а на рухоме – через 5 років з часу сплину строку позовної давності за відповідними вимогами, адже до цього моменту майно може бути примусово витребувано його законним володільцем, а фактичне володіння не може бути визнано добросовісним.
Вибуття майна поза волею його володільця (наприклад, майно викрадено) не перериває перебігу набувальної давності лише в разі повернення майна його володільцю протягом одного року з моменту його втрати або пред’явлення протягом одного року володільцем позову про витребування майна.
Відповідно до норм ЦКУ порядок набуття права власності за набувальною давністю залежить від виду речей. Право власності на рухоме майно виникає за наявності зазначених вище умов стосовно ознак володіння автоматично.
Отримати більш консультацію та роз’яснення з цього питання ви зможете у Першому криворізькому місцевому центрі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Качалова, 2, тел.405-54-04, 098-040-83-70.
Дізнатись адреси бюро та інших центрів, де можна отримати безоплатну правову допомогу, ви можете за телефоном гарячої телефонної лінії 0-800-213-103.
