Найдорожче, що дають дитині батьки – це життя, адже діти народжуються щоб жити в любові, турботі, в належному догляді та вихованні Але не всі батьки є гідним прикладом для дітей. Іноді діти для батьків – це засіб для отримання коштів від держави щоб задовольнити свої особисті потреби.
Про те, яка відповідальність передбачена за невиконанням такими горе-батьками своїх обов’язків роз’яснюють фахівці Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.
У статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї визначає стаття 55 Закону України «Про освіту», яка передбачає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Так, батьки зобов’язанівиховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України тощо.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
За доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами передбачено накладення штрафу від 102 до 136 грн.
Стаття 166 Кримінального кодексу України визначає, що злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Кримінальний кодекс України також передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за використання малолітньої дитини у заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) у вигляді обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк.
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, тобто будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.
Якщо батько, матір, вітчим, мачуха, опікун чи піклувальник, або особа, на яку покладено обов’язки щодо виховання малолітної особи здійснює діяльність, що спрямована на втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, то дані особи підлягають покаранню у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до десяти років.
Цивільним законодавством передбачена також відповідальність батьків за шкоду, яка завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років) та відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Порушення неповнолітніми правових норм тим чи іншим чином пов’язане з можливістю і здатністю батьків або осіб, які їх замінюють, виконувати свою функцію по вихованню дітей, тому кодекс України про адміністративні правопорушення України передбачає, що до батьків або осіб, які їх замінюють, можуть бути застосовані такі адміністративні стягнення: за ухилення від виконання батьківських обов’язків – попередження або штраф від 17 до 68 грн. (ч. 1,2 ст. 184); за вчинення неповнолітнім віком від 14 до 16 років адміністративного правопорушення – штраф у розмірі від 51 до 85 грн. (ч.З ст.184); за скоєння неповнолітнім злочину, якщо він не досяг віку кримінальної відповідальності – штраф у розмірі від 170 до 340 грн. (ч.4 ст.184).
Звертаємо увагу, що 7 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги (далі – БВПД) для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей. Дані категорії осіб отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу, що полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.
Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області працює за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 37/40.
Перший полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Міщенка, 2, тел. (0532) 50-27-22.
Другий полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 37/40, тел. (0532) 56-02-88.
Кременчуцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, 54, тел. (05366) 3-00-38.
Лубенський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 17, тел. (05361) 77-479.
Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні/
