Досить часто при звільненні працівник зіштовхується з порушенням законодавства про працю. Зокрема, це стосується затримки розрахунку при звільненні. Тому постає питання, яку відповідальність несе власник або уповноважений ним орган, якщо в день звільнення працівнику не виплачені всі кошти, які йому належать?
Детальніше з цього питання консультують фахівці Здолбунівського бюро правової допомоги.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, проводиться у день звільнення. У випадку, коли працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.
Таким чином, розрахунок з працівником проводиться в день звільнення або на наступний день у випадку, передбаченому законом. Якщо ж належні працівникові виплати не були здійснені, то роботодавець несе відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП.
Стаття 117 КЗпП встановлює, що у зв’язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У випадках виникнення спору щодо розміру належних звільненому працівникові сум, роботодавець сплачує відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, а якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках. Зокрема, працівник має право звернутися з заявою до комісії з трудових спорів (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом. Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
У випадку відмови роботодавця від здійснення розрахунку, відповідно до статті 223 КЗпП, працівник може звернутися з заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про затримку розрахунку. Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача. Також сплачується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 673,6 грн та не більше 8 420 грн). Крім того, звільнений працівник має право відповідно до статі 237 КЗпП на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі порушення його законних прав, шляхом подання позову до суду.
У випадку порушення законодавства про працю передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУпАП, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн).
Довідково. Рівненський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Кавказька, 7, тел. (0362) 26-08-40, 097-313-20-44. Телефон безкоштовної гарячої лінії 0 800 213 103 (цілодобово).
Гощанське бюро правової допомоги: смт. Гоща, вул. Незалежності, 20, тел. (03650) 21-650.
Дубенське бюро правової допомоги: м. Дубно, вул. Грушевського, 134, тел. (0365) 62-10-08.
Здолбунівське бюро правової допомоги: м. Здолбунів, вул. Пушкіна, 44, тел. (03652) 20-808.
Корецьке бюро правової допомоги: м. Корець, вул. Київська, 37, тел. (03651) 20-108.
Костопільське бюро правової допомоги: м. Костопіль, вул. Сарненська, 24а, тел. (03657) 21-113.
Млинівське бюро правової допомоги: смт Млинів, вул. Поліщука, 18, (поруч з центром зайнятості). Тел.: (03659) 6-50-75, (068) 371-11-42, (099) 168-51-93.
Острозьке бюро правової допомоги: м. Острог, вул. Незалежності, 9, тел. (03654) 22-040.
Радивилівське бюро правової допомоги: м. Радивилів, вул. Кременецька, 52. Тел.: (03633) 4-13-44, (068) 371-16-69, (099) 138-47-05.
Рівненське бюро правової допомоги: м. Рівне, вул. Соборна, 195, (0362) 68-40-05.
