Сімейні спори – одна з найпоширеніших категорій справ, з якою стикаються фахівці системи безоплатної правової допомоги. Якщо бути більш точними, то кожне сьоме звернення громадян стосується сімейних відносин. Причому частка сімейних питань за останні роки стрімко зростає: з 12,8% у 2017 році до 17,7% за минулий рік. Це змушує фахівців більше уваги приділяти саме цій галузі.
Тому в межах виробничої практики студенти IV курсу спеціальності «Право» Херсонського державного університету Євгеній Пилипчук та Крістіна Синельникова разом із заступницею директора Регіонального центру з надання БВПД у Херсонські області Оленою Іпатенко з’ясовували, що таке шлюбний договір, які відносини він регулює, чи можна в односторонньому порядку змінити умови контракту або розірвати угоду, чи можна у випадку розлучення уникнути довготривалих судових процесів поділу майна тощо, бо ставлення наших громадян до шлюбного договору є досі неоднозначним.
За статистикою, в Україні шлюбний договір укладають близько 1,7-1,9% усіх пар, які вступають у шлюб. В Європі і США цей показник значно вищий, адже там шлюбні контракти укладають близько половини пар, які одружуються.
Варто зауважити, що із спорами у сімейних справах пов’язані спадкові справи, оскільки часто виникає потреба визнати набуте під час спільного проживання у шлюбі майно спільною сумісною власністю та виключити його зі спадкової маси або встановити факт проживання однією родиною зі спадкодавцем.
З огляду на це керівниця практики Олена Іпатенко коротко розповіла про особливості спадкування майна подружжя. Студенти дізнались, чим відрізняється поділ спільного майна за брачним договором та за договором про поділ майна.
Шлюбний договір – угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
Пункт 2.1. Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначає шлюбний договір як договір щодо вирішення питань життя сім’ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов’язки як батьків.
На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Шлюбним договором регулюються:
- майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки;
- можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Якщо, наприклад, чоловік бажає подарувати дружині жилий будинок, це має бути оформлене договором дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.
Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлення, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у ст. 7 Сімейного кодексу України.
Найважливішою особливістю шлюбного договору є те, що ним майнові права й обов’язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства.
Зокрема:
- може бути встановлено, що певне майно, яке належало одному з подружжя до шлюбу або буде одержано під час шлюбу в дар, стає їхньою спільною сумісною власністю;
- може бути визначено на розсуд подружжя розмір часток у праві власності на майно, що буде нажите в період шлюбу;
- може бути передбачено умови поділу спільного майна в разі розірвання шлюбу, а також порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна;
- може бути визначено порядок користування житлом (якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним);
- може бути визначено право на утримання (сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором).
Форма шлюбного договору: письмова (укладається у трьох оригінальних примірниках) і нотаріально посвідчена.
Строк дії шлюбного договору
Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.
У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків, крім того, може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
Зміна умов шлюбного договору
Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
Відмова від шлюбного договору
Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
Розірвання шлюбного договору
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
Визнання шлюбного договору недійсним
Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.
Незважаючи на певні психологічні, емоційні застереження, шлюбний договір виконує важливу виховну, дисциплінуючу функцію, а тому розширення практики його укладення заслуговує на підтримку.
Слід звернути увагу на те, що на практиці шлюбний договір у першу чергу застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розриву шлюбних відносин. Тому, безперечно, у шлюбному договорі можна визначити можливий порядок поділу майна, у тому числі і після розірвання шлюбу. У цьому разі у випадку розлучення можна уникнути довготривалих судових процесів поділу майна, маючи більше шансів зберегти добрі відносини після розлучення.
