назад

Визнання письмових доказів недопустимими враховано судом при винесенні виправдувального вироку

shylinГромадянин Ч. обвинувачувався органами досудового розслідування у вчиненні розбійного нападу та замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів (ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України). За версією слідства він 26.06.2015 разом зі своєю знайомою І. зайшов до будинку потерпілого Л., 1918 року народження, і став просити його позичити грошей. Почувши відмову, Ч. начебто наніс йому металевою арматурою 5 ударів по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Вважаючи Л. мертвим, обвинувачений забрав у нього гроші у сумі 1107 грн. та залишив будинок. Потерпілому було вчасно надано медичну допомогу і госпіталізовано до лікарні. Через декілька місяців він помер, однак з причин, не пов’язаних із заподіянням тілесних ушкоджень.

У суді обвинувачений заявив клопотання про призначення йому захисника. Суд виніс відповідну ухвалу і направив її до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області. 01.10.2015 Центром призначено обвинуваченому адвоката Шиліна Євгена Юрійовича, якому видано доручення №021-0001691.

Провівши конфіденційне побачення з обвинуваченим, який заперечував свою причетність до інкримінованих йому злочинів, ознайомившись з матеріалами провадження, адвокат вирішив довести в суді невинуватість свого клієнта.

Прокурором було заявлено про допит п’яти свідків, а також надано до суду ряд документів, серед яких заява Ч. про зізнання у вчиненому злочині, протоколи оглядів місця події, пред’явлення для впізнання, слідчого експерименту, висновки судово-медичної та судово-імунологічних експертиз.

Серед заявлених свідків лише І. була безпосередньо присутня на місці події 26.06.2015. Вона підтвердила, що у той день вони разом з Ч. зайшли до потерпілого, щоб позичити у нього гроші. Той відмовився, після чого обвинувачений наніс йому декілька ударів кулаком в обличчя. Чи забирав він у потерпілого кошти, вона не бачила. Адвокат звернув увагу, що свідчення І. не збігалися з висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток черепа виникли від дії тупого предмету з переважаючою довжиною.

Інші свідки лише підтвердили той факт, що бачили Ч. неподалік від будинку Л.

Що стосується письмових доказів, то адвокат наполягав на недопустимості деяких з них. У першу чергу це стосувалось протоколу огляду місця події, а саме домоволодіння Л., під час якого були вилучені змиви, фрагменти білизни та килимового покриття, а також сліди папілярних узорів. Дана слідча дія проводилась без ухвали слідчого судді. Так само недопустимими мали б визнаватись висновки експертів, оскільки при їх складанні досліджувались зазначені вище об’єкти, вилучені з грубим порушенням норм КПК.

Суд взяв до уваги вказані доводи адвоката. Також він визнав недопустимим доказом заяву Ч. про зізнання у скоєнні злочину, оскільки вона була написана без присутності захисника і, зі слів обвинуваченого, під психологічним тиском з боку працівників поліції.

Були враховані і інші обставини. Так, наприклад, працівниками поліції не було знайдено знаряддя злочину – металеву арматуру. Також не було допитано потерпілого, коли той ще був живий.

Проаналізувавши всі наявні докази, суд прийшов до висновку про недоведеність вини обвинуваченого і повністю його виправдав. З текстом вироку можна ознайомитись за посиланням:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64160403