До Кременецького місцевого центру з надання БВПД звернулася громадянка К. з метою подання позовної заяви до суду про визнання права власності на спадкове майно. Зі слів жінки, після смерті її батька відкрилася спадщина на спадкове майно: частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями. Заявниця є спадкоємицею за заповітом і спадщину прийняла. Як розповіла клієнтка, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не виділено частки померлого в майні колгоспного двору. Відтак, аби відстояти законні права заявниці на спадкове майно, команда місцевого центру уповноважила працівницю Ірину Бурченюк на надання громадянці К. безоплатної вторинної правової допомоги.
Ірина Бурченюк діяла відповідно до наказу про уповноваження на представництво інтересів клієнтки за № 167 від 01.09.2017 р.
Під час судового розгляду було встановлено, що батько заявниці помер у 2015 році.
Згідно з довідкою сільської ради станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору були батько та матір заявниці, а померлий був головою колгоспного двору.
Матір громадянки К. у 2017 році відмовилась від належної їй частини спадщини, залишеної після смерті її чоловіка, в користь своєї дочки.
Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-12, набрав чинності Закон України «Про власність».
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени колгоспного двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
До правовідносин, які виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, а отже спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватись за нормами, які регулювали власність цього двору, зокрема: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку у його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як наслідок, рішенням Кременецького районного суду від 30.11.2017 року за громадянкою К. визнано право власності на ½ частину житлового будиноку з господарсько-побутовими будівлями.
Нагадуємо, що кожен, хто потребує правової допомоги, може звернутися до працівників Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та отримати онлайн-консультацію за допомогою скап-зв’язку: kremeneckiy_mc. Місцевий центр розташований за адресою: м. Кременець, вул. Шевченка, 59А, тел.: (03546) 2 52 33.
За єдиним номером системи безоплатної правової допомоги в Україні 0 800 213 103 можна уточнити контакти центрів та бюро по всій території держави. А також дізнатися про те, які є види безоплатної правової допомоги, гарантованої державою, та як її можна отримати.
