Дорученням Регіонального центру з надання БВПД у Волинській області № 1046 від 22.09.2016 було призначено адвоката Токарську Віру Григорівну для здійснення захисту Клієнта за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
Згідно обвинувального акта дії громадянина П. кваліфіковано за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, а саме невиконання законних вимог представників правоохоронного органу (працівників Луцького прикордонного загону), які несли службу з охорони державного кордону. Обвинувачено в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень одному з працівників. Вказані злочини належать до категорії невеликої та середньої тяжкості, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до двох та п’яти років відповідно.
Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду від 23.09.2016 задоволено клопотання слідчого та обрано громадянину П. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищувати, ховати або спотворювати будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати те, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше несудимої особи, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, не доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй було повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, адвокатом Токарською В.Г. подано на нього апеляцію. В апеляції адвокат навела переконливі аргументи стосовно відсутності в матеріалах кримінального провадження даних про те, що громадянин П., перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або, що йому було повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту останнього заборонено вимогами п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Крім того, в матеріалах справи були наявні дані про те, що громадянин П. має постійне місце проживання, звідки отримав позитивну характеристику, проживає разом зі своєю матір’ю, яка є особою пенсійного віку і хворіє, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.
Завдяки обґрунтованій апеляційній скарзі адвоката Токарської В.Г. вказану ухвалу скасовано та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні, погодженого з прокурором, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до громадянина П. у вигляді тримання під вартою. Клієнта було негайно звільнено з-під варти у залі суду.
