В умовах сьогодення, не дивлячись на всебічний захист державою військовослужбовців, все ж трапляються поодинокі випадки зухвалого нехтування законодавством по відношенню до даної категорії осіб. Так сталося із паном Богданом (ім’я змінене), який, шукаючи справедливості, звернувся за допомогою до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Пан Богдан працював продавцем-консультантом на підприємстві. Коли чоловіка призвали на військову службу, директор видав неправомірний наказ, яким звільнив пана Богдана з займаної посади. Розуміючи, що після закінчення періоду проходження строкової військової служби за ним зберігається робоче місце та середній заробіток підприємства на момент проходження строкової служби (ст. 39 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» та ч. 3 ст. 119 КЗпП України), чоловік повернувся до керівництва і висловив бажання продовжити виконання своїх обов’язків для отримання передбачених законодавством благ, однак отримав відмову.
Проаналізувавши звернення та комплексно дослідивши норми законодавства, фахівці центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийняли рішення про призначення пану Богдану адвоката як малозабезпеченій особі. Повноваження державного адвоката передбачали складання процесуальних документів для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
З урахуванням відповідності позовної заяви нормам процесуального законодавства, ухвалою суду було відкрито провадження по справі та вирішено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що наказ керівництва підприємства про звільнення чоловіка винесений відповідно п.3. ч.1 ст. 36 КЗпП України, що в свою чергу виключає можливість звільнення позивача у зв’язку з його власним бажанням. Згідно з п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призив або вступ працівника чи власника – фізичної особи на військову службу, крім випадків коли за працівником зберігається місце роботи. Таким чином за працівником, призваним на строкову військову службу, зберігається місце роботи, посада та компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності.
Адвокат виконав доручення професійного та якісно. Суд виніс рішення на користь пана Богдана. Наказ директора підприємства про чоловіка визнано незаконним та скасовано, а звільненому призовнику підприємство повинно компенсувати середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 тис 360 грн., крім того, на відшкодування моральної шкоди роботодавець має сплатити пану Богдану 3000 грн., а також 422 грн. в рахунок відшкодування судових витрат та 704 грн. судового збору в дохід держави.
Якщо у Вас виникають запитання правового характеру, запрошуємо звернутися до Вінницького місцевого центру з надання БВПД знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул. Порика, 29, тел.: (0432) 56-01-80. Єдиний всеукраїнський телефонний номер 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).
