Доручення № 1202 від 02.11.2015р.
кримінальне провадження № 12015210160000110 від 02.09.2015р.
Адвокат Борис Григорович Репеха.
Адвокат, що співпрацює з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області домігся визнання судом невинуватості клієнта якому загрожувало позбавлення волі на строк до 6 років.
Громадянин Петро Іванович* органом досудового розслідування обвинувачувався у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України – закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому повторно.
Чоловіка підозрювали у тому, що він хотів злити бензин з бензобаку автомобіля, який знаходився на подвір’ї, що належить громадянину Роману Васильовичу. Однак, чоловік був помічений свідком та власником будинку. Та, незважаючи на це, продовжував тримати у руках 10-ти літрову пластикову пляшку з бензином в кількості 5 літрів (вартість 90 грн.). та шланг. Петро Іванович добіг до брами, що була зачинена, залишив все викрадене на подвір’ї і втік.
За дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 1202 від 02.11.2015р. у справу вступив адвокат Борис Репеха та взявся доводити невинність свого клієнта, який свою винуватість у вчиненні злочину не визнав. Та зазначив, що його дії невірно кваліфіковані,оскільки він вчинив дрібну крадіжку, а грабежу не вчиняв.
Клієнт пояснив, що використав порожню пластикову пляшку ємністю 5 літрів та гумовий шланг. Також зазначив, що у нього не було пластикової пляшки об’ємом 10 літрів, а лише п’ятилітрова пляшка з під олії. Вказував, що пластикова пляшка об’єм 10 літрів, визнана як речовий доказ в кримінальному провадженні не є тією пляшкою, котру він залишив на подвір’ї потерпілого.
Потерпілий та свідок у справі дали свідчення у суді та зазначили, що 10 ти літрової ємкості не бачили, а лише пластикову пляшку об’ємом 5 літрів, яку обвинувачений залишив на подвір’ї. Також, підкреслили, що в момент втечі чоловік в руках пляшки не тримав, а підбіг до огорожі й перестрибнувши її втік з подвір’я.
Адвокат акцентував увагу на те, що вищеперелічені факти підтверджують вчинення підзахисним крадіжки, а не грабежа.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», встановлено, що у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2015 року складає 1218 гривень. Отже, для кваліфікації діяння як таємного викрадення чужого майна (крадіжки) необхідно, щоб вартість викраденого майна становила не менше 121 грн. 80 коп. (609 х 0,2).
Водночас, як випливає із пред’явленого розмір заподіяної потерпілому шкоди, становить 90 грн.
Згідно ст.17 КПК України, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість поза розумним сумнівом. У зв’язку із цим, суд зобов’язаний перевірити докази сторони обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності з ціллю надання їм правової придатність для використання у кримінальному провадженні як аргументів у доказуванні.
У суді сторона обвинувачення не довела переконливими доказами те, що пластикова пляшка об’ємом 10 літрів визнана речовим доказом із вмістом рідини жовто-коричневого забарвлення є тією, що використовувалася обвинуваченим під час злиття пального із автомобіля потерпілого. Також, при огляді в судовому засіданні речового доказу пластикової пляшки об’ємом 10 літрів, потерпілий категорично заперечив, що це та пластикова пляшка, яка була залишена обвинуваченим на місці вчинення злочину.
Орім цього, при перевірці матеріалів провадження судом установлено, що окремі письмові докази у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого зібрані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та на підставі ст. 86 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Відповідно до частини сьомої ст. 233 КПК України слідчий зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи чи речі для впізнання. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. З огляду на те що поняті, які були залучені до проведення слідчих дій, були працівниками правоохоронного органу й могли бути зацікавленні в результатах таких слідчих дій, суд вважає такі докази недопустимими.
Отже, суд прийшов до висновку, що громадянина Петра Івановича, необхідно виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, в якому він обвинувачується. Завдяки адвокату БорисуРепесі суд ухвалив визнати невинуватим громадянина Петра Івановича у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 КК України та частиною 2 статті 186 КК України, й відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України виправдати його за цим обвинуваченням.
Вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2016 року наразі оскаржується стороною обвинувачення у судді апеляційної інстанції.
* імена змінені з етичних міркувань