За дорученням Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокат Олександр Люблінський допоміг учаснику бойових дій скасувати незаконний наказ про звільнення з роботи та стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі понад 43 тис. грн.
До Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин, учасник антитерористичної операції, з проханням допомогти йому визнати наказ про звільнення, який було винесено під час його перебування на військовій службі, незаконним.
Для представництва та захисту його інтересів чоловікові призначили адвоката Олександра Люблінського (доручення № 59 від 18.03.2016 року), який, ознайомившись із матеріалами справи, звернувся до Полонського районного суду з позовом про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову адвокат зазначив, що позивач 31.07.2014 року був мобілізований на військову службу і брав безпосередню участь у антитерористичній операції до 30.11.2014 року. Наприкінці листопада 2014 року він з‘явився до відділу кадрів підприємства, де повідомив, що має намір звільнитися за власним бажанням, надавши при цьому відповідний наказ про звільнення з військової служби. Оскільки у вказаному наказі не було зазначено дати звільнення зі служби, тож чоловіка попросили надати з цього приводу підтверджувальні документи (їх він отримав лише 29.01.2015 року). З 03.02.2015 року позивача знову призвали на військову службу, під час якої він отримав поранення, а 20.02.2016 року був демобілізований. 22.02.2016 року він звернувся до відповідача з приводу виплати заробітної плати, однак цього ж дня йому видали трудову книжку, із якої чоловік дізнався, що 01.12.2014 року його звільнено з роботи наказом від 30.01.2015 року.
Олександр Люблінський також наголосив, що розгляд профспілковим органом подання адміністрації про надання згоди на звільнення проводився за відсутності позивача, який належним чином не був повідомлений про час та місце проведення засідання. Крім того, профспілковий комітет не виконав вимоги про відкладення розгляду подання адміністрації у разі першої неявки працівника на засідання.
Врахувавши аргументи адвоката, керуючись ст.ст. 38, 40, 43, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 209, 212-215, 367 ЦПК України, Полонський районний суд Хмельницької області 25.05.2016 року вирішив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43478,16 грн.
22.07.2016 року Апеляційний суд Хмельницької області, розглянувши подану відповідачем скаргу, вирішив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.