В межах кримінального провадження № 12018270180000398адвокату Миколі Самойленку було видано доручення для здійснення захисту за призначенням від 27.06.2018 року № 025-949/18. Адвокат здійснював захист клієнтки, яку обвинувачували у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин; незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинені повторно; придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу;незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України). В судовому засіданні обвинувачена підтвердила обставини вчинення кримінальних правопорушень за вищевикладених обставин, які нею не оспорюються, визнала вину, погодилась з кваліфікацією вчинених нею діянь, щиро розкаялась у скоєному, просила суворо не карати, показавши, що вчинила кримінальні правопорушення через неналежний матеріальний стан її сім»ї – проживає разом із сином-інвалідом та бабусею, останні перебувають на її утриманні. Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів та середньої тяжкості, пов’язані із амфетаміном, обіг якого обмежено, незаконним обігом бойових припасів, і мають підвищений рівень суспільної небезпечності, особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, є працездатною, не працює, має постійне місце проживання, за яким скарг не має, проживає разом і має на утриманні малолітнью дитину та особу з інвалідністю 1 групи, не перебуває на обліку у лікарня-нарколога та лікаря-психіатра. За таких обставин суд приходить до висновку про можливість відповідно до ч.1 ст.69 КК України для призначення основного покарання за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, основного покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, основного покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, основного покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті. Відповідно до вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.11.2018 року підзахисного адвоката Миколи Самойленка визнано винуватою за ч.1 ст.307 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 03 (трьох) років позбавлення волі; визнано винуватою за ч.2 ст.307 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 05 (п»яти) років позбавлення волі без конфіскації майна; визнано винуватою за ч.1 ст.263 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 02 (двох) років позбавлення волі; визнано винуватою за ч.2 ст.309 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 01 (одного) року 06 (шести) місяців позбавлення волі. За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді 05 (п»яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України обвинувачену звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
