Наприкінці 2019 року Верховний Суд поставив крапку в справі за позовом В., що вимагав сплати аліментів на доньку від колишньої дружини, яка покинула дитину та виїхала до Москви.
В Україні існує певний штамп щодо того, що саме чоловікам «притаманно» кидати своїх дітлахів та ще й не сплачувати аліменти. Про те, що на такі діяння іноді здатні й жінки, говорити якось не прийнято. При цьому батькові, який залишається один виховувати дитину, звертатися до колишньої дружини щодо аліментів доволі складно через ті ж суспільні стереотипи.
Але герой нашої історії зважився на такий вчинок і, за допомогою адвоката Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, здобув юридичну звитягу в такому спорі.
У вересні 2017 року В. звернувся до Чугуївського місцевого центру та розповів, що в липні 2015 року його дружина поїхала «на екскурсію» до Москви й зосталася там, залишивши малолітню доньку на чоловіка. В 2016 році шлюб, що таким чином розпався, було розірвано в офіційному порядку.
Після переїзду до іншої країни горе-мати аліменти не сплачувала, матеріальну допомогу на утримання доньки надавала лише періодично, в незначних сумах, і тільки після наполегливих прохань з боку В.
Враховуючи такі обставини, він і наважився подати позов щодо стягнення аліментів на дитину. Як учаснику бойових дій йому було надано вторинну правову допомогу та адвоката від Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги – Миколу Мазницького (молодшого).
В. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачки аліменти на доньку 2006 року народження, у розмірі 2 тис. грн щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути аліменти за попередній період, починаючи з липня 2015 року.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 5 лютого 2018 року позов було задоволено частково: стягнуто з колишньої дружини фіксовану суму аліментів –2 тис. грн щомісячно на утримання дочки, але в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Однак батько вирішив добиватися прав своєї дитини в повному обсязі. Була подана підготовлена адвокатом апеляційна скарга. І постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2018 року вона була задоволена, оскільки судом встановлено ухилення відповідачки від сплати аліментів на утримання дочки з часу фактичного припинення шлюбних відносин із В.
«Бідна» мамця, якій так кортіло зекономити на власній доньці, у січні 2019 року звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Апеляційного суду.
І знов, за допомогою правника від Чугуївського місцевого центру з надання БВПД, було підготовлено відзив (заперечення). Перевіривши доводи скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції, яка є остаточною і оскарженню не підлягає, була прийнята 25 листопада та оприлюднена в грудні 2019 року.
Дана юридична перемога стала певним подарунком під ялинку для доньки В.
Правовий коментар
Відповідно до ч. 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що вжив заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за 10 років (у старій редакції статті цей строк визначався у 3 роки).