Самір – громадянин Сирії. Через ситуацію, що склалася на його батьківщині, чоловік звернувся до Державної міграційної служби України за захистом та наданням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Мотивуючи своє звернення, чоловік зазначив, що в Сирії наразі триває воєнний конфлікт, що супроводжується численними порушеннями прав людини. А оскільки його брат має зв’язки з політичною опозиційною організацією, є велика ймовірність, що після повернення на батьківщину він може бути затриманий та підданий судовому переслідуванню.
Втім від міграційної служби чоловік отримав відмову в наданні відповідного статусу. Щоб оскаржити це рішення, Самір звернувся до системи безоплатної правничої допомоги в Кіровоградській області.
Люди, які звернулися в Україні за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту мають право на правничі послуги від системи БПД. Тож допомогти Саміру взялася юристка Кропивницького місцевого центру з надання БВПД Віта Ярова.
Вивчивши обставини справи, юристка підготувала до суду позовну заяву, в якій просила визнати рішення міграційної служби протиправним та скасувати його. А також зобов’язати міграційну службу прийняти рішення про визнання Саміра біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У відзові на позовну заяву представники міграційної служби зазначили, що відмова була обґрунтована, оскільки сирійський конфлікт, який розпочався у березні 2011 року, та згодом переріс у громадянську війну, на сьогодні перебуває в стадії врегулювання, а не загострення. Крім цього, чоловік не надав документальних підтверджень родинних зв’язків з братом, а також не має документальних підтверджень, що він перебуває у розшуку.
Під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що існують загальновизнані офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість побоювань Саміра щодо можливості стати жертвою переслідувань у разі повернення до Сирії.
А стосовно доводів міграційної служби про те, що чоловік не надав документальні докази, суд зазначив, що така обставина не є підставою для відмови у наданні статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту. Оскільки в більшості випадків особа, яка рятується від переслідування, приїжджає у країну часто взагалі без документів. Таким чином, хоча обов`язок надавати докази лежить на заявнику, задача встановлення відповідних фактів вирішується разом з перевіряючою особою. В деяких випадках саме перевіряюча особа має використовувати засоби, якими вона володіє, щоб зібрати усі необхідні докази, які підтверджують клопотання. Однак навіть цей незалежний пошук не завжди може бути успішним і можуть бути заяви, які неможливо підтвердити доказами. В таких випадках, якщо викладене заявником здається правдоподібним, то перевіряючий повинен тлумачити сумніви на користь заявника.
Тож суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України. А також зобов’язав міграційну службу прийняти рішення про визнання Саміра біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень № 340/2473/23