18.04.2014 на підставі ухвали Каланчацького районного суду Херсонської області Херсонським обласним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснення захисту К. було доручено адвокату Миколі ЗАЙЦЕВУ (доручення № 021-0000646).
К. обвинувачувався в тому, що у травні 2013 року за попередньою змовою з іншими особами здійснили із застосуванням предмету, схожого на ніж, та сокири розбійний напад на ювелірну крамницю в смт Каланчак та заволоділи ювелірними виробами на суму 85000 грн.
Крім того, К. обвинувачувався у незаконному зберіганні вогнепальної зброї – пістолета.
Дії К. кваліфіковані по ч. 3 ст. 187 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України. Покарання за вчинення тяжчого зі злочинів – розбою визначено статтею Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. На етапі досудового розслідування К. був обраний запобіжний захід – тримання під вартою.
Обвинувачений К., допитаний у судовому засіданні, свою провину та причетність до злочину не визнав.
Сторона обвинувачення надала в якості доказів:
- пояснення свідків, які підтверджують факт вчинення розбійного нападу на магазин;
- протоколи обшуків, зокрема протокол обшуку за місцем затримання К.;
- протоколи оглядів предметів;
- протокол впізнання;
- висновки експертиз.
Сторона захисту стверджувала, що пояснення свідків не містили свідчень винності обвинуваченого, а протоколи слідчих дій не можуть бути визнані судом допустимими доказами з огляду на порушення кримінального процесуального закону.
Судом були визнані недопустимими доказами:
- протоколи обшуків, оскільки самі обшуки були проведені із грубими порушеннями норм КПК в частині порядку залучення понятих та застосування технічних засобів фіксації (фото-, відео-);
- протоколи огляду предметів та висновки дактилоскопічної та балістичної експертиз, оскільки оглядалися та досліджувалися предмети вилучені у ході обшуку, протокол якого визнаний недопустимим доказом.
Частина доказів сторони обвинувачення визнана судом неналежними, оскільки не містять ані інформаційної, ані доказової бази.
Суд окремо звернув увагу, що протоколи, які мали містити додатки у вигляді фототаблиць, відеозаписів, їх не містять, що ставить під сумнів допустимість таких доказів.
Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність достатніх доказів винуватості обвинуваченого К. у скоєнні злочинів.
20.11.2014 вироком Каланчацького районного суду К. був визнаний невинуватим і виправданий у скоєнні розбою та зберіганні вогнепальної зброї. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасований, К. звільнений у залі суду.
З повним текстом вироку суду можна ознайомитися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за цим посиланням.
Вказаний вирок був оскаржений прокурором до Апеляційного суду Херсонської області.
Розглянувши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддівсудової палати з розгляду кримінальних справ суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки вина обвинуваченого К. та інших осіб не доведена, про що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок на підставі досліджених та належним чином оцінених доказів.
Так, частина наданих суду доказів не вказує на обвинувачених як на осіб, що вчинили злочин; частина доказів була отримана з порушенням закону, а тому визнана судом недопустимими; частина доказів підтверджує алібі обвинуваченого, яке не спростовано.
Колегія підтвердила, що судом обґрунтовано визнано як недопустимі докази – протоколи обшуків за місцями проживання обвинувачених, оскільки вказані обшуки проводились з порушенням кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів достовірність їх результатів. При цьому суд послався на положення статей 86, 87, 223 КПК України.
Так, згідно з ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Невиконання цієї вимоги закону тягне за собою визнання доказу недопустимим відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України.
Оскільки, перед початком обшуків за місцем проживання обвинувачених, у житлі певний час перебували працівники міліції без понятих, суд на законних підставах визнав протоколи цих обшуків – недопустимими доказами. Також суд обґрунтовано визнав недопустимими доказами протоколи слідчих дій та висновок експерта, які ґрунтуються на дослідженні речей та об’єктів, вилучених під час зазначених обшуків, що проведені з порушенням закону.
Колегія суддів Апеляційного суду Херсонської області в ухвалі від 17.03.2015 визнала, що суд першої інстанції, оцінивши зазначені докази в їхній сукупності з точки зору їх належності та допустимості, у відповідності зі ст.62 Конституції України, по якій всі сумніви щодо доведеності провини особи трактуються на його користь, і по який обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і на доказах, добутих незаконним шляхом, – прийшов до правильного висновку про недоведеність вини обвинувачених у вчинені інкримінованих злочинів.
З повним текстом ухвали суду можна ознайомитися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за цим посиланням.