Катерина та Антон одружилися у 2014 році. У подружжя народилося четверо дітей. Здавалося б, у родині все було більш-менш нормально. Проблеми почалися, коли чоловік залишився без роботи. Маючи багато вільного часу, який він проводив у компанії таких же безробітних односельчан, він став регулярно зловживати алкоголем. Коли він повертався додому в стані алкогольного сп’яніння, дружина дорікала йому, що він не дбає за родину та дітей, не намагається знайти роботу, щоб мати можливість прогодувати сім’ю, а розраховує лише на «дитячі гроші». У сім’ї дедалі частіше відбувалися непорозуміння та суперечки. Після таких сварок чоловік став ще більше вживати алкоголь та чинити психологічний тиск щодо своєї дружини. Згодом цей тиск перетворився на фізичне насильство. Нерідко під час суперечок між подружжям траплялися і бійки, які відбувалися на очах у їхніх маленьких дітей. Коли дружині увірвався терпець, вона подала заяву до районного суду про розірвання шлюбу й в 2020 році суд прийняв відповідне рішення.
Після розірвання шлюбу Катерина залишилася проживати разом з дітьми, влаштувала їх у садок, а сама влаштувалась на роботу. Антон не міг змиритися з тим, що дружина дає дітям та собі раду, й час від часу, під приводом відвідування дітей приходив до них додому, але все закінчувалося, як завжди, сваркою та бійкою. А в 2021 році районний суд визнав Антон винним у вчиненні домашнього насильства та зобов’язав його виплатити штраф. Але притягнення до адміністративної відповідальності не дало результату й Антон надалі продовжував «тероризувати» колишню дружину.
У відчаї жінка звернулась до Бродівського бюро правової допомоги Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вона потребувала правової допомоги щодо видачі обмежувального припису стосовно її колишнього чоловіка. Цією справою зайнялася фахівчиня бюро – Любов Материцька, яка підготувала заяву до суду про видачу обмежувального припису щодо кривдника.
Однак, на переконання суду, заявлені вимоги були безпідставними, докази по справі не підтвердили твердження заявниці, відтак у видачі обмежувального припису стосовно колишнього чоловіка їй відмовили.
«Звісно, ми не погоджувались з прийнятим рішенням, так як суд першої інстанції наведені обґрунтування та докази не були взяті до уваги, а при винесенні рішення суд не дотримався основоположних принципів права, які застосовуються при розгляді таких заяв, тому ми прийняли рішення про подання апеляційної скарги» – розповіла Любов Материцька.
Фахівчиня бюро підготувала апеляційну скаргу та подала її до Львівського апеляційного суду.
1 грудня минулого року апеляційна інстанція скасувала попереднє рішення а заяву, про видачу обмежувального припису задоволила частково.
Чоловікові було заборонено:
- перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи;
- вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Строк дії обмежувального припису – 2 місяці.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: