До Бучацького бюро правової допомоги звернувся житель одного із сіл Бучацького району Тернопільської області з питанням щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.
06 березня 2018 року Чортківським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги уповноважено керівника бюро Андрія Григоришиназдійснювати представництво інтересів клієнта у суді.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Ч. уклав договір фінансового лізингу з ТзОВ «А» . Товариство взяло на себе зобов’язання придбати у власність предмет лізингу, автомобіль визначеної марки, вартістю 392400 грн. та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу, на строк та на умовах передбачених Договором, а громадянин Ч. мав сплатити авансовий внесок в розмірі 10% від вартості авто та щомісяця сплачувати лізингові платежі до повної виплати вартості предмету лізингу. Також відповідно до договору фінансового лізингу ТзОВ «А» зобов’язане після сплати авансового платежу передати предмет лізингу замовнику на протязі 5 робочих днів.
Після сплати авансового платежу в розмірі 55 тисяч гривень представники товариства запевнили громадянина Ч., що передадуть зазначене авто на протязі 5 днів. Після закінчення зазначеного терміну ТзОВ «А» відмовилися передавати предмет лізингу, мотивуючи відсутністю даного авто на складі, та запропонували передати авто іншої марки та за вищою ціною.
Громадянин Ч, відмовився від даних пропозицій та забажав розірвання договору та повернення сплачених коштів в розмірі 55 тисяч грн. ТзОВ «А» договір розірвали, проте зобов’язалися повернути тільки третину від сплаченої суми, мотивуючи це тим, що вони стягують штрафні санкції за одностороннє розірвання договору. Вказана ситуація змусила клієнта звернутись за правовою допомогою до Чортківського місцевого центру.
Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Згідно з ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст.627 ЦКУ у договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Відтак, суд рішенням від 30.05.2018 року позов клієнта Ч. задовольнив та визнав договір фінансового лізингу недійсним та стягнув з ТзОВ «А» кошти в сумі 55 000 грн. Суд мотивував своє рішення тим, що умови договору є такими, що суперечать нормам Цивільного кодексу України, ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін та завдають шкоди споживачеві.