Стягнення заборгованості на підставі виконавчих написів останнім часом є дуже поширеними, зазначають юристи безоплатної правової допомоги. На прикладі однієї із успішних практик фахівців Бериславського місцевого центру розглянемо, у яких випадках доцільно звертатися до суду та як захистити свої права.
До Великоолександрівського бюро правової допомоги звернувся пенсіонер громадянин К. щодо захисту свого цивільного права з питань примусового стягнення заборгованості за кредитним договором за виконавчим написом нотаріуса. Але громадянин К. не погоджувався із законністю стягнення з нього заборгованості, що утворилася перед банківською установою, у такий спосіб.
Бериславський місцевий центр з надання БВПД на підставі наказу директора від 04.11.2019 року № 171-О для надання безоплатної вторинної правової допомоги громадянину К. уповноважив начальницю Великоолександрівського бюро правової допомоги Ольгу Соколенко.
Ознайомившись із змістом виконавчого напису нотаріуса та матеріалами виконавчого провадження, Ольга Василівна висловила правову позицію, яка ґрунтувалася на зверненні громадянина К. до суду із позовною заявою до банку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Врахувавши всі фактичні обставини справи, Ольга Соколенко прийшла до висновку, що боржник має право на захист свого цивільного права в судовому порядку, може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно з пунктами 3.1. 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, що передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється в межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У результаті дослідження всіх обставин у справі, у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, та письмові докази, суд прийняв рішення задовольнити позовні вимоги, пред`явлені до банківської установи, та визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю з тих підстав, що його вчинено без надання всіх документів, що підтверджують безспірну заборгованість кредитора перед стягувачем.
З повним текстом рішення суду можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86455278