Понад 20 років Надія проживала з Олександром без реєстрації шлюбу і 4 роки була офіційно заміжньою.
Всі ці роки жінка доглядала чоловіка, бо той з дитинства мав інвалідність 1 групи.
Вони тримали господарство, займалися розведенням свиней.
За зароблені кошти подружжя придбало квартиру, проте право власності чоловік оформив на себе. Як соціальну допомогу по інвалідності отримали автомобіль від органів соціального забезпечення, його чоловік також оформив на себе.
Надія та Олександр мали двох спільних дітей. Чоловік наполіг, щоб декретні виплати на дітей вносилися на депозитний рахунок, відкритий на його ім’я. У 2018 році, після 23 років спільного життя, чоловік захотів зареєструвати шлюб, Надія погодилася.
Проте весь час спільного проживання Олександр постійно ображав жінку, морально принижував та тиснув психологічно, не рахувався з її думкою, вимагав економити на своїх потребах та звітуватися за кожну витрачену копійку. Заради добробуту дітей, щоб вони жили в повній сім’ї, вона терпіла таке ставлення.
Коли Надія все ж таки вирішила піти від чоловіка, він почав погрожувати, що забере все майно. З часом чоловік втілив свої погрози в життя і після чергової сварки вигнав дружину на вулицю.
У 2022 році вони розлучилися.
Надія звернулася до Тетіївського бюро правової допомоги, що на Київщині, бо прагнула захистити свої майнові права.
Для цього у судовому порядку потрібно було встановити факт спільного проживання з чоловіком та визначити спільною сумісною власністю подружжя майно, набуте ними за час спільного проживання, а саме: квартиру, автомобіль та кошти, які знаходяться на депозитному рахунку.
Оскільки середньомісячний дохід жінки не перевищував розміру двох прожиткових мінімумів вона має право на безоплатну вторинну правничу допомогу — допомогу зі зверненням до суду.
Представляти її інтереси у суді призначили адвоката, що співпрацює з системою БПД, Ігоря Неживка.
Він підготував та подав позов до суду про встановлення факту спільного проживання та поділ спільного майна.
Завдяки аргументованій позиції адвоката у справі вдалося досягти часткового успіху: суд встановив факт спільного проживання подружжя та визнав спільною власністю подружжя придбану ними квартиру.
Своє рішення суд мотивував тим, що майно, набуте під час спільного проживання людьми, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:
- майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);
- інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 940/877/22