У віці 17 років Олексій вирішив позбавити батьківських прав свого батька, якого не бачив з 2009 року.
До цього рішення хлопця підштовхнуло розуміння того, що батько абсолютно не цікавиться його життям, не бере участі у вихованні, не піклується, коли він хворіє, матеріально не допомагає, не спілкується та не навідує протягом багатьох років. Зараз чоловік перебуває у розшуку за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення.
Отож, у листопаді 2021 року матір Олексія подала до суду позовну заяву про позбавлення батьківських прав батька хлопця.
Потому вона звернулася до системи БПД — Київського бюро правничої допомоги. Запитувала про можливість представництва її інтересів та інтересів її неповнолітнього сина у суді першої інстанції у справі про позбавлення батьківських прав батька дитини. Справа перебувала в провадженні суду першої інстанції понад 6 місяців.
Вона зауважила, що позовні вимоги аргументовані тим, що батько вже понад 10 років не спілкується з дитиною, ані особисто, ані телефоном, має значну заборгованість зі сплати аліментів, яка складає понад 150 тисяч гривень, не цікавиться здоров’ям та особистим розвитком сина, на звернення матері щодо окремих питань життя дитини реагує байдуже або ігнорує будь-які прохання.
Крім цього, жінка має висновок Служби у справах дітей та сім’ї про доцільність позбавлення батьківських прав чоловіка.
Ольга має статус внутрішньо переміщеної особи, а отже і право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Представляти інтереси клієнтки у суді доручили адвокатці, що співпрацює з системою БПД, Ірині Подкопаєвій.
«Перебіг справи та її вирішення у суді ускладнювалися тим, що справу не розглянули до досягнення дитиною повноліття. Позов подали заздалегідь але розгляд затягнувся через надмірне навантаження суду, законодавчі вимоги про обов’язкове попередження батька про судовий розгляд справи та його виклик до суду і об’єктивні складнощі із таким викликом, необхідність збору/витребування доказів і надання висновку органу опіки та піклування, початок повномасштабного вторгнення рф», — коментує Ірина Подкопаєва.
Отож, суди першої та апеляційної інстанції взяли до уваги сталу судову практику Верховного Суду, відповідно до якої досягнення дитиною повноліття є підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від об’єктивних фактів ухилення батька від виконання своїх обов’язків.
Як результат — відмова у задоволенні позову. Суди у своїх рішеннях посилались саме на досягнення дитиною повноліття, хоча і встановили факти ухилення батька від виконання батьківських обов’язків.
Зважаючи на вплив цього рішення на подальші взаємовідносини, в тому числі і правові, між батьком та сином, адвокатка подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
«Що принципово важливо у цій ситуації. Відповідно до норм законодавства, батько, який не позбавлений батьківських прав, має право зокрема на отримання аліментів від повнолітнього сина у старості та у разі немічності, має право брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками та правнуками, в тому числі, і захищати ці свої права в судовому порядку», — коментує Ірина Подкопаєва.
Отож, приписами чинного законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема відносини батьків та дітей, визначене коло взаємних прав і обов’язків батьків і дітей.
Вочевидь, переважна кількість батьківських прав та обов’язків стосується дитини до досягнення нею повноліття, проте й після повноліття правовий зв’язок між батьками та їхніми дітьми не припиняється, батьківські права продовжують існувати.
Досягаючи повноліття, особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір’ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв’язок як батьків та дитини.
Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов’язки щодо неї, які ґрунтуються на їх кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з’являються» права батьків на утримання з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов’язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями за законом своєї дитини.
Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов’язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому, та відповідатиме принципам розумності й справедливості.
Крім цього, важливо, що приписи Сімейного кодексу України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.
Отож, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та дійшов до висновку про необхідність формування нової судової практики у цій категорії справ.
Відтепер Олексій може знову звернутися до суду, щоб позбавити батьківських прав свого батька, подавши позов до суду першої інстанції.
Ба більше, завдяки новій правовій позиції Верховного Суду, яка сформувалась завдяки касаційній скарзі адвокатки Ірини Підкопаєвої, відтепер це зможуть зробити й інші діти, які встигнуть подати подібний позов до повноліття, а отримають рішення після досягнення 18 років.
Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 185/9339/21.