26.08.2015 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області надійшло повідомлення про затримання громадянина Т. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України – незаконний збут наркотичних засобів, який був задокументований при проведенні оперативної закупівлі.
Для надання правової допомоги затриманому був призначений адвокат Анатолій Бітюра (доручення №021-0001471 від 26.08.2015, №021-0001776 від 15.10.2015).
При ознайомленні з матеріалами провадження адвокатом було виявлено ряд порушень з боку працівників правоохоронних органів, однак довести це було можливо лише в суді.
Сторона обвинувачення протягом значного періоду часу не змогла забезпечити участь основних свідків, що було на користь захисту. Однак прокурор лише змінив кваліфікацію на ч. 2 ст. 309 КК – незаконне зберігання наркотичних засобів, отже, чоловіку загрожувало покарання від двох до п’яти років позбавлення волі. При цьому Т. не заперечував своєї вини у цьому злочину, хоча й пояснював, що під час обшуку видав правоохоронцям наркотичні засоби добровільно.
У свою чергу захисник наполягав, що обшук було проведено з порушенням права на захист, оскільки адвокат на той момент вже був призначений, але йому не дали змогу бути присутнім, отже, протокол обшуку необхідно визнати недопустимим доказом.
Суд першої інстанції не погодився з цим обґрунтуванням, оскільки, з його позиції, обвинувачений не оспорював, що вилучені наркотичні засоби належать саме йому, та зазначив їхнє місцезнаходження. Т. було визнано винним і засуджено до двох з половиною років позбавлення волі.
Адвокатом була подана апеляційна скарга, у якій він зазначив про необхідність визнання протоколу обшуку недопустимим доказом через порушення права на захист, у той час як іншими доказами вина Т. поза розумним сумнівом не доведена. Апеляційний суд у засіданні дослідив протокол обшуку та зробив висновок, що в ньому не зафіксована добровільна видача обвинуваченим наркотичних засобів. Крім того, у ньому відсутні будь-які відомості про роз’яснення права на захист. Ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, будь-яка оцінка їм у вироку не надана.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що проведення обшуку за участі Т., який до моменту проведення обшуку був затриманий за підозрою у вчиненні злочину і мав статус та права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК, без роз`яснення йому перед початком обшуку його прав, в тому числі й права на правову допомогу, у відсутності захисника за таких обставин, коли цей захисник був призначений підозрюваному до початку проведення обшуку і підозрюваний від його послуг не відмовлявся, свою згоду на проведення обшуку у відсутності захисника не давав, а також ненадання підозрюваному протоколу обшуку для ознайомлення та можливості викласти свої зауваження щодо процедури проведення вказаної слідчої дії є істотним порушенням прав підозрюваного у значенні частини 1статті 87 КПК тягне за собою недопустимість як доказу протоколу обшуку житла та результатів цієї слідчої дії. Одночасно сам по собі факт визнання обвинуваченим своєї вини, не дає суду права ігнорувати істотні порушення прав підозрюваного/обвинуваченого при збиранні доказів та обґрунтовувати обвинувальний вирок такими доказами, оскільки це призводить до порушення права особи на справедливий суд.
У результаті апеляційний суд задовольнив скаргу захисника, скасував вирок та закрив провадження.
З текстом ухвали можна ознайомитись за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81992307