назад

Порядок та особливості посвідчення заповіту

Складання заповіту для багатьох громадян є останньою можливістю потурбуватися про майбутнє своїх близьких та розпорядитися нажитим за життя майном на власний розсуд. Стаття 1233 Цивільного кодексу України передбачає, що заповіт є уособленням волевиявлення особи щодо розподілу її майна як власника на випадок смерті.

Які особливості складення заповіту передбачені законодавством?

Перше на що слід звернути увагу, це те що текст заповіту має точно відтворювати волю заповідача: не допускаються неясні вирази, двозначності, підчистки у тексті тощо. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Його обов’язково особисто підписує заповідач.

Важливо, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Заповіт може бути написаний заповідачем власноручно, надрукований на друкарській машинці, виготовлений за допомогою комп’ютера, записаний зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Також, щоб заповіт мав юридичну силу і воля заповідача була виконана, документ має бути посвідченим у порядку та спосіб, встановлений законом.

Хто має право посвідчувати заповіт?

Законодавством України передбачено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом. Але правом здійснювати такі нотаріальні дії законодавець наділив у певних випадках й інших посадових, службових осіб.

Відтак, згідно зі статтею 1251 Цивільного кодексу України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт (окрім секретного) може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Також, у виняткових випадках, законодавством передбачено право посвідчення заповіту іншими посадовими, службовими особами . Зокрема,:

– заповіт військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) військової частини або з’єднання, навчальної установи або закладу;

– заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі або проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;

– заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;

– заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;

– заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань або слідчому ізоляторі може бути посвідчений начальником такої установи.

Які особливості передбачені для посвідчення заповіту іншими посадовими та службовими особами?

При посвідченні заповіту службовими особами крім посадових осіб органу місцевого самоврядування, наприклад, командиром військової частини чи головним лікарем закладу охорони здоров’я, є обов’язковою присутність не менше 2-х свідків. Також свідки необхідні у разі посвідчення заповіту від імені особи, яка через фізичні вади не може сама прочитати заповіт, В інших випадках посвідчення заповіту при свідках відбувається за бажанням заповідача.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У разі залучення свідків до процедури посвідчення заповіту, варто звернути увагу, що свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю та ті, хто не є:

1) нотаріусом або іншою посадовою, службовою особою, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємцями за заповітом;

3) членами сім’ї та близькими родичами спадкоємців за заповітом;

4) особами, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Важливо! У разі допущення помилок в процедурі посвідчення, заповіт втрачає законну силу, а оскільки він пред’являється вже після смерті спадкодавця, то виправити ці помилки неможливо і спадкування здійснюватиметься не за заповітом, а за законом. Отже, правильне посвідчення заповіту є важливою умовою виконання останньої волі заповідача після смерті.

Довідково. Матеріал підготовано фахівчинею Черкаського місцевого центру з надання БВПД Юлією Гурнак за участі волонтера БПД Георгія Іванова.