Інна з Вадимом розлучилися. Та окрім майна, нажитого за роки подружнього життя, ділити довелося і борги за кредитами.
На момент, коли подружжя вирішило розлучитися, борги за кредитами становили майже 27 тисяч гривень. Оскільки кредитні договори оформлювали на Інну, а Вадим після розлучення не виявив бажання розділити суму заборгованості на двох, жінці довелося розраховуватися з банками самостійно.
Та згодом Інна вирішила все ж домогтися справедливості, адже кошти в банку вона брала на сімейні потреби, а не на власні. По допомогу звернулася до Шепетівського бюро правової допомоги. У бюро жінці підтвердили, що вона має право стягнути з колишнього чоловіка частину грошей, які сплатила як заборгованість за кредитами. Для представництва інтересів клієнтки в суді їй призначили адвокатку – Олександру Приходченко.
У позовній заяві адвокатка вказала, що відповідно до частин 2 та 4 статті 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Представниця Інни також надала докази, що кредитні кошти подружжя витратило на придбання продуктів харчування, ліків та інших споживчих речей в інтересах сім’ї. Тож суд встановив, що в цьому випадку кредитні договори породжують цивільні права та обов`язки для обох із подружжя як солідарних боржників.
Зрештою суд вирішив задовольнити позов Інни і стягнути з її колишнього чоловіка понад 13 тисяч гривень, тобто половину тих коштів, які жінка виплатили як заборгованість за кредитами, оформленими під час перебування в шлюбі.
Рішення у справі №688/2919/21 набуло законної сили.
Довідково
У сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.
Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. (стаття 540 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 стаття 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.