Літом 2012 року у приватному житловому будинку у місті Херсоні був виявлений труп чоловіка із ознаками насильницької смерті. У березні 2013 року за підозрою у вчиненні вбивства був затриманий В.
Слідчий Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області виніс у кримінальному провадженні № 1201323002000164 постанову від 22.03.2015 про залучення для захисту В. захисника через обов’язковість його участі у справі та направив постанову до Херсонського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Для захисту В. центром був призначений адвокат Олег ГОРІШНІЙ, про що видане доручення від 22.03.2013 № 0498.
В. обвинувачувався у вчиненні вбивства за обтяжуючих обставин (пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України), розбою (ч. 4 ст. 187 КК України), крадіжок (ч. 3 ст. 185 КК України) та незаконного заволодіння предметами, що знаходяться на могилі (ч. 2 ст. 297 КК України). Відповідальність за вчинення найтяжчого злочину передбачала санкцію у вигляді довічного позбавлення волі.
На досудовому слідстві, за декілька днів до залучення захисника, В. дав показання про свою участь у вчиненні вбивства та взяв участь у слідчому експерименті. Крім того, на досудовому слідстві щодо участі В. у скоєнні злочину дав показання З., однак, згодом, у суді останній відмовився від раніше даних показань та відмовився від протоколів, які підписував, посилаючись на наявність фізичного тиску з боку органів досудового слідства.
На судовому слідстві обвинувачений В. категорично заперечував свою вину по всім епізодам.
Адвокат, узгодивши правову позицію з підзахисним та детально ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, звернув увагу на цілий ряд недоліків та порушень, допущених слідчими, про що заявив у засіданні.
Розглядаючи справу, суд визнав недопустимим з посиланням на статті 86, 89 КПК України один із ключових доказів вчинення вбивства – протокол слідчого експерименту як доказ, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод. В обґрунтування такої позиції суд зазначив, що слідчий експеримент в порушення ч. 5 ст. 240 КПК України був проведений без згоди володільця будинку та без ували слідчого судді. У порядку п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд визнав істотним порушення прав людини і основоположних свобод через здійснення процесуальної дії, яка потребує попереднього дозволу суду, без такого дозволу.
Аналізуючи докази сторони обвинувачення, суд дійшов висновку, що не надано ні доказів щодо розгляду матеріальної шкоди, ні доказів винуватості обвинуваченого В., ні доказів скоєння цих злочинів останнім за попередньою змовою з іншою особою.
У вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 18.08.2015 зазначено, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які в сукупності надали суду підстави для визнання В. винуватим у скоєнні інкримінованих йому злочинів, а тому останній підлягає виправданню. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано, а В. звільнений у залі судового засідання.