Уродженець міста Іловайськ, зареєстрований за адресою у Донецькій області, але фактично проживаючий у місті Вінниця з 2015 року, отримував щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа. Коли виплати безпідставно припинилися, чоловік самостійно не міг домогтися їх поновлення. Завдяки професійній та компетентній роботі призначеного фахівця Вінницького місцевого центру з надання БВПД, суд виніс рішення суду про поновлення всіх виплат чоловіку.
Департамент соціальної політики Вінницької міської ради відмовив у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Даний громадянин звернувся до Вінницького місцевого центру з надання БВПД з заявою про представництво його інтересів в суді. Він мав намір визнати дії Департаменту протиправними та зобов’язати їх призначити і здійснювати виплату грошової допомоги.
Вказані виплати були припинені на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за №505, оскільки особа була працездатною, але фактично не працювала протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги.
Після повторного звернення переселенця до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги та повідомленням про своє працевлаштування, він знову отримав відмову.
Вважаючи такі дії протиправними, чоловік звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом. Однак, вказаний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог.
Згідно наказу Вінницького місцевого центру з надання БВПД від 14.04.2017 №248/04 для надання правової допомоги внутрішньо переміщеному громадянину призначили начальника відділу представництва Олександра Левицького.
Олександр Левицький підготував та подав до Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області по даній справі.
В своїй апеляційній скарзі фахівець Вінницького місцевого центру звернув увагу на те, що грошова допомога у разі її припинення, відповідно до пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі — Порядок №505), не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.
Крім того, звернув увагу суду на те, що положення Порядку № 505 не містить норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла громадянина працездатного віку, що працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, права на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлена чітка заборона на признання такої допомоги особі надалі.
Вказані твердження, викладені як в апеляційній скарзі так і в усних поясненнях під час розгляду справи були взяті до уваги судом. В результаті чого колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач (Департамент соціальної політики Вінницької міської ради) безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі, оскільки останній є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно з вимогами чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.
Крім того, наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, підтверджені та належним чином доведені.
Вінницький апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, та ухвалив нову, якою визнав відмову в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправною та зобов’язав призначити і здійснювати виплату грошової допомоги.