Вироком Чортківського районного суду від 12.05.2014 року Н., громадянин Республіки Азербайджан, на утриманні якого четверо неповнолітніх дітей був засуджений до 9 років 6 місяців позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК України.
В вироку першої інстанції суд вважав доведеним вчинення Н. умисного вбивства за наступних обставин. 11 березня 2012 року близько 22:30 год. до будинку Н. з метою придбання спиртного прийшов місцевий житель Б., який постукав в двері та став очікувати господаря будинку. Двері відчинили дружина Н. і вислухавши прохання Б., відмовила у цьому, повідомивши, що спиртного у домі немає.
Розлютившись через її відмову продати спиртне, Б. почав виражатись в її адресу нецензурною лайкою, погрожуючи увійти в будинок та самостійно відшукати спиртне. Тоді Н. покликала свого чоловіка Н., а сама пішла в спальню кімнату до дітей.
Будучи на вулиці, Б. продовжував вимагати у Н. продати йому горілку, ображав його нецензурною лайкою, добровільно не хотів іти від будинку та погрожував увійти в будинок і сам відшукати спиртне, хоча активних дій для цього не вживав.
Своєю поведінкою Б. розлютив Н., і в цей момент у нього виник злочинний умисел на вбивство Б.
Реалізуючи свій злочинний умисел, Н. взяв з полиці кухні будинку у ліву руку кухонний ніж, повернувся до Б., який знаходився на сходах перед входом в будинок та діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті, наніс удар ножем у життєво важливий орган (ділянку тіла) – ділянку шиї Б. з правої сторони, чим заподіяв проникаюче ножове поранення шиї з ушкодженням правих внутрішніх та зовнішніх сонних артерій, які призвели до масивної зовнішньої кровотечі, чим убив його.
Після цього Н., налякавшись вчиненого, спробував надати допомогу потерпілому, приклавши до його шиї полотенце, проте врятувати життя його не зміг, оскільки він помер на місці пригоди від швидкої крововтрати.
В подальшому, з метою уникнення відповідальності та приховування речових доказів вчинення злочину Н. викинув ніж, яким спричинив ножове поранення потерпілому, у криницю своєї тещі А.
Захисник в своїй апеляції просив вирок суду скасувати та застосувати до Н. ч. 5 ст. 36 КК України, а кримінальну справу провадженням закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Стверджує, що в засудженого Н. не було іншого виходу для зупинення незаконних дій потерпілого, відвернення насильницького, протиправного проникнення в житло, а тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК України він не може нести відповідальність за свої дії.
Вважає, що метою Н. був захист себе, сім’ї, дітей та відвернення протиправного вторгнення в житло потерпілого Б., оскільки право на оборону визнано Основним законом одним із фундаментальних прав людини, а дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності.
В своїй ухвалі від 27 серпня 2014 року апеляційний суд Тернопільської області за результатами розгляду справи дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, дав їм неправильну юридичну оцінку, що потягло помилкову кваліфікацію дій засудженого та призначення йому покарання, яке не відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним діяння.
Дослідивши обставини справи, перевіривши наявні у справі докази суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим мав місце в коридорі житлового будинку, а не на сходах перед входом в будинок, як зазначено у вироку місцевого суду.
В ході цього конфлікту потерпілий наносив обвинуваченому удари в тому числі в обличчя, а останній захищаючи себе та свою сім’ю під час бійки наніс потерпілому удар ножем.
Також суд вказав, що враховуючи протиправну поведінку потерпілого Б. у Н. були підстави для захисту своїх законних прав і інтересів так як загроза заподіяння шкоди йому та членам його сім’ї була реальною. Про це, на думку суду, свідчить, зокрема, поведінка потерпілого Б. (перебував в стані алкогольного сп’яніння, поводив себе агресивно, на зауваження не реагував, ініціював конфлікт, першим почав застосовувати фізичну силу) фізичні дані потерпілого, який був набагато сильнішим та крупнішим від засудженого, а також обстановка посягання (нічний час, раптовість, наявність в будинку чотирьох неповнолітніх дітей, які від дій Б. проснулись і почали кричати).
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції перекваліфікував дії Н. з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, тобто на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та призначив йому покарання в межах санкції статті у вигляді двох роківпозбавлення волі. Враховуючи, що на день постановлення ухвали Н. перебував під вартою понад два роки – суд звільнив Н. з під варти в залі суду.