Війна принесла із собою багато горя: відібрала близьких, роз’єднала рідних, понівечила долі. Наразі правова допомога стосується не тільки інтересів і потреб окремої людини, вона дає підтримку, надію, безпеку та можливість жити по-новому.
Історія пані Ярини ілюструє допомогу родині пережити власну втрату.
Жінка проживала з чоловіком цивільним шлюбом з 2006 року. Перше зовсім юне кохання вселяло молодим людям впевненість, що це на все життя. У 2007 та 2018 роках у пари народилося двоє дітей. У свідоцтві про народження відомості про батька зазначені за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України. Чоловік визнавав себе батьком, піклувався про своїх дітей. Пара не поспішала укладати шлюб, оскільки вважала це формальністю, а свої стосунки – міцними та надійними. Після народження у 2018 році сина пані Ярина не повернулася до роботи і присвятила своє життя родині. Чоловік, у свою чергу, забезпечував сім’ю, працюючи в поліції.
28 лютого 2022 року під час активних бойових дій в м. Києві отримав кульове поранення в голову, певний час перебував у лікарні в стабільно важкому стані, а згодом помер.
До Білоцерківського місцевого центру пані Ярина звернулася з метою встановлення в судовому порядку факту батьківства для призначення одноразової грошової допомоги та пенсії у зв’язку із втратою годувальника доньці та сину загиблого.
Центром призначено представника – працівницю Олену Вдовику. Юристка підготувала до суду заяву, яку мотивовано наступним чином.
Згідно із ст. 130 Сімейного кодексу України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 Сімейного кодесу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 643/9245/18 зроблено висновок щодо застосування ст. 130 Сімейного кодексу України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Так факт батьківства чоловіка пані Ярини відносно їх спільних дітей підтверджують наявні спільні фото, свідки – батьки померлого, шкільні вчителі дитини, друзі родини.
Результат – судом заяву задоволено повністю, рішення набрало законної сили.
Ось що говорить про це сама юристка Олена Вдовика:
“Це одна з найемоційніших справ, яку я мала у практиці. Під час судового засідання розчулилися всі, навіть суддя – чоловік витривалий та міцний… Я думаю, що правова допомога в таких випадках, це частина нашої шани людині, яка загинула заради нас, заради майбутнього, заради своїх і наших дітей! ” .
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером 357/5419/22.