Довічно засуджений, який уже 17 років відбував покарання, звернувся до Регіонального центру з проханням отримати правову допомогу. У результаті захворювання зору засуджений втратив зір і потребував стороннього нагляду та догляду, які у в’язниці йому забезпечити було неможливо. Чоловіку призначили адвоката за рахунок держави Оксану Казеко.
Справа виявилася дуже непростою і пройшла всі судові інстанції: від Вінницького міського суду до Верховного Суду. Основною проблемою і водночас причиною, через яку «довічника» могли звільнити була його абсолютна сліпота. Не зважаючи на те, що чоловік уже більше десяти років не бачить на обидва ока, він продовжує відбувати покарання на рівні із в’язнями без фізичних вад. Експертна медична комісія визнала сліпоту чоловіка, проте зазначила: «вказане захворювання не становить загрози для життя і здоров’я засудженого і не перешкоджає подальшому відбуванню покарання».
Захисник Оксана Казеко вирішила взятися за справу негайно і діяти дуже активно. Найперше пані Оксані вдалося добитися нової експертизи для засудженого. Так, згідно з медичним висновком 2017 року, у чоловіка діагностували «хвороби нервової системи та органів чуття: повна сліпота обох очей в зв’язку з патологічними змінами очей». На цьому адвокат не зупинилаися – Оксана Казеко знайшла у справі засудженого докази того, що незворотна хвороба очей розвинулася у підзахисного після катувань працівниками міліції під час його затримання 17 років тому, а у 2004 медична комісія вже встановила у чоловіка сліпоту. Таким чином, захисник довела, що характер і клінічні прояви захворювань у засудженого обмежують здатність його до самозбереження та свідчать про постійну потребу сторонньої допомоги та догляду, які неможливо забезпечити у закладі позбавлення волі.
Сторона обвинувачення хотіла через Касаційний суд добитися того, щоб сліпий довічник і надалі залишився за ґратами, проте і у Верховному Суді пані Казеко відстояла основоположні людські права: чоловіка випустили з в’язниці через важку хворобу, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання.
Звичайно, кожна людина, яка вчинила тяжкий злочин, повинна відповісти за свої діяння і відбути призначене покарання, проте завжди варто пам’ятати, що кожен громадянин, навіть злочинець, має право на життя та повагу, і якщо ці права порушуються, він має право на якісний правовий захист.
Довідково:
- Кримінальний кодекс України.
- Кримінальний процесуальний Кодекс України.
- Наказ Міністерства Юстиції і Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 «Перелік захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання».
- Рішення Європейського Суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі «Каверзін проти України» (Заява № 23893/03).
- Постанова Пленуму ВСУ №8 від 28.09.1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, які хворіли на тяжку хворобу».
- Рішення Європейського Суду з прав людини від 04.02.2003 року «Лорс проти Нідерландів» (Заява 52750/99).