Стрімкий розвиток туризму в світі та популяризація знайомств у мережі Інтернет сприяють поширенню інтернаціональних шлюбів. Але, на жаль, розлучення серед пар, зокрема через відмінності в культурі, традиціях, цінностях, трапляються доволі часто. Правову консультацію про порядок розірвання шлюбу з іноземцем підготували юристка Регіонального центру з надання БВПД Ольга Волощук та волонтерка БПД Юлія Усата.
Одразу зауважимо, що розірвати шлюб із громадянином (підданим) іншої держави складніше, ніж між громадянами однієї держави. Адже у першому випадку потрібно визначити, яким же правом варто керуватися при розірванні шлюбу.
У статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що припинення шлюбу та його правові наслідки визначає право, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. А правові наслідки шлюбу, у випадку бажання його розірвати між громадянами різних держав визначає право держави, в якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один із подружжя все ще проживає у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.
У разі укладення шлюбу громадянина України з громадянином (підданим) іншої держави, при розлученні в Україні застосовуватимуть норми Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.
Так, за законодавством України шлюб із іноземцем можна розірвати в органах державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) або ж у судовому порядку.
Порядок розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану регулюють статті 106 та 107 Сімейного кодексу України. Вони передбачають, що розірвання шлюбу може бути здійснено таким способом у випадку спільної згоди обох із подружжя та за відсутності спільних дітей.
Так, подружжя має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, за місцем проживання (реєстрації) одного з них, відповідну заяву про розірвання шлюбу. Її подають до органів ДРАЦС разом із усіма необхідними документами (документи, що посвідчують особу, свідоцтво про шлюб, посвідка проживання та ін.).
У разі, якщо один із подружжя через поважні причини не може подати заяву до органів ДРАЦС (ч. 1 ст. 106 Сімейного кодексу України), другий з подружжя може зробити це від його імені. Для цього людині, яка не може бути присутньою при поданні заяви на розлучення, потрібно самостійно заповнити свою частину заяви, завірити її у нотаріуса та передати іншому з подружжя. А у випадку, якщо один із подружжя не перебуває в Україні, документ пересилають тому з подружжя, хто є громадянином (підданим) іншої держави, який перекладає його мовою тієї країни, представником якої він є і заповнює свою частину. Далі заяву завіряє нотаріус і при необхідності її легалізують. Отримавши назад документ, українська сторона повинна здійснити його переклад і завірити у нотаріуса.
Реєстрацію розірвання шлюбу і видачу подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюють органи ДРАЦС після закінчення одного місяця з дня подачі заяви подружжям.
Розірвання шлюбу з іноземцем у судовому порядку здійснюється в разі, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти або відсутня згода на розірвання шлюбу одного з подружжя.
При розірванні шлюбу в судовому порядку варто з’ясувати чи наявний між Україною та державою, громадянином якої є один із подружжя, договір про правову допомогу в сімейних і цивільних справах та врахувати його особливості.
Так, до прикладу, відповідний договір між Україною і Республікою Польща не передбачає розірвання шлюбу між громадянами Польщі українськими судами, незважаючи на проживання подружжя на території України. Відтак, із позовом про розірвання шлюбу потрібно звертатися тільки до судових установ Польщі.
За ст.109 Сімейного кодексу України, подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Суд розглядає справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей у порядку окремого провадження та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
У випадку, якщо один із подружжя проти розлучення, то частина 1 статті 110 Сімейного кодексу, передбачає можливість розірвання шлюбу з ініціативи одного з подружжя. Для цього одному з подружжя, який бажає розлучитися, необхідно звернутися до суду з позовною заявою про розлучення.
Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем проживання відповідача. Однак у випадку, якщо відповідач на момент розірвання шлюбу проживає за межами України, позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або, якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача або, якщо за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Документ, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом – це рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (стаття 115 Сімейного кодексу України).