назад

За несвоєчасне виконання рішення суду довелось сплатити вдвічі більше

До Одеського бюро правової допомоги звернувся Олександр з питанням щодо неналежного виконання рішення суду. Як пояснив чоловік, ще у 2014 році рішенням суду на його користь було стягнуто матеріальну шкоду в розмірі понад 220 тис. гривень. Оскільки боржник добровільно сплачувати борг не захотів, Олександр звернувся до державної виконавчої служби. Втім стягнути борг в примусовому порядку вдалося лише в жовтні 2022 року.

Через те, що боржник несвоєчасно виконав рішення суду, Олександр мав намір стягнути додатково три відсотки річних від простроченої суми та інфляційні витрати за всі 8 років не виконання рішення суду.

Олександр — ветеран війни і має право на всі види правничих послуг від системи БПД. Представляти його інтереси у суді призначили адвокатку Наталію Петренко, яка співпрацює з системою БПД.

Готуючи позовну заяву до суду, адвокатка здійснила розрахунок, відповідного до якого інфляційні збитки склали 160 тисяч гривень, а три відсотки річних — 35 тисяч гривень. Доказами у справі стали: рішення суду про стягнення матеріальної школи, рішення апеляційної та касаційної інстанції, якими залишено рішення суду першої інстанції без змін, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії квитанцій.

Суд позов задовольнив в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду, боржниця подала апеляційну скаргу, проте рішенням Одеського апеляційного суду скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Довідково. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як зазначає адвокатка, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ця справа в Єдиному державному реєстру судових рішень: 523/14032/22