Доручення №647 від 07.02.2014
Адвокат – Гребенюк Петро Петрович
6 січня 2015г. колегія суддів Малиновського районного суду м. Одеси під головуванням судді Гарського О.В. винесла ухвалу про направлення кримінальної справи по звинуваченню підсудного С., обвинуваченого по п.2 ч.2 ст.115 КК України, прокуророві Малиновського району для організації проведення досудового слідства з метою встановлення істини у справі.
Трагедія почалася у дворі будинка №13 по вул. М’ясоїдівській, а може і не там (не встановлено!) в день адвокатури України 19 грудня 2011г., а продовжилася в день міліції України – 20 грудня. Трагедія почалася невідомо в якому місці, бо місце смерті двомісячної дитини так і не встановлено. Співмешканка мого підзахисного Ярослава Д. підняла крик у дворі будинка №13 по вул. М’ясоїдівській близько 20 години, оскільки, з її слів, в голуб’ятні, в якій вона проживала зі своїм цивільним чоловіком С., вона біля п’яного співмешканця виявила мертву дитину. Всім пояснила, що дитя принесла від матері і поклала біля сплячого п’яного співмешканця, а сама пішла до матері на вул.Тираспольску, була відсутня хвилин 20, а коли прийшла то побачила, що дитя на ліжку мертве, а її співмешканець спить міцним сном.
І почалося. Хто перший заявив, той і прав у нас, як відомо. Природно, що найпростіше звинуватити у смерті дитини людину, біля якої співмешканка виявила мертву дитину. Ніхто не перевіряв інших версій, які виникли вже в ході першого судового слідства: смерть дитини міг заподіяти жорстокий вітчим Ярослави, сама Ярослава Д. могла впустити дитя, коли піднімалася при дощовій погоді на каблуках по слизьких металевих сходах в голуб’ятню на рівні другого поверху, при цьому в одній руці несла люльку з дитям, а в другій була сумка…. та багато чого ще могло статися.
На те і слідство, щоб об’єктивно розібратися у всіх обставинах злочину. Але слідство пішло по найпростішому шляху. Із застосуванням недозволених методів дізнання і слідства в Хмельницькому відділі міліції С. змусили признатися у вбивстві сина, який був бажаним для нього, а ось неблагополучна співмешканка місяць після пологів не забирала дитя з лікарні, але на це ніхто не звернув уваги і не дослідив все за гарячими слідами.
Організували прийом «явки з повинною» у присутності понятих, запрошених з числа затриманих за здійснення адміністративних правопорушень і відносно яких рішення про покарання ще не було прийнято, тобто ці поняті були залежні від співробітників міліції. У суді ці поняті пояснили, що С. з’явився перед ними в одних трусах, в кайданках, свідчив не зовсім добровільно. Яка ж це явка з повинною? Явка з повинною є добровільною явкою винної людини в міліцію з бажанням повідомити про вчинений злочин.
Вже в ході судового слідства С. пояснив, що підписував всі протоколи, не читаючи, йому говорили підписувати, він і підписував, оскільки боявся того, що далі битимуть. В ході першого судового слідства було встановлено, що протокол відтворення обстановки і обставин події взагалі сфальсифікований, оскільки ніхто на місце злочину взагалі не виїжджав, фото і відео цієї слідчої дії не має, одна з понятих, затримана за появу в нетверезому стані в суспільному місці, пояснила в суді, що нікуди не виїжджала, протокол підписала на прохання працівників міліції, сам С. також сказав, що до голуб’ятні після його затримання не виїжджали. Видно фальсифікацію доказів, але прокуратура в цьому не побачила склад злочину і ніяк не відреагувала на скарги С., його матері і мої.
Хочу сказати, що я був третім адвокатом у С. і приступив до здійснення захисту С. вже на стадії першого судового слідства 20 червня 2012 року. У судовому засіданні С. показав, що не довіряв першим двом адвокатам.
Також підзахисний пояснив в суді, що йому говорили в міліції підписувати всі документи, нічого страшного не буде, полікується в психіатричній лікарні півроку і його відпустять. В ході судового слідства всі ці заборонені законом методи дізнання і слідства виявилися, проте юридичну оцінку в прокуратурі не отримали. Обіцяні міліціонерами 6 місяців знаходження в психіатричній лікарні перетворилися 17 жовтня 2013 року на 10 років позбавлення волі за вироком.
Я в ході першого судового слідства заявляв клопотання колегії суддів про направлення справи на дослідування у зв’язку з тим, що істина у справі не встановлена, проте судді відмовили в задоволенні цього клопотання. У дебатах перед вироком я просив суд виправдати С., оскільки немає жодного законного доказу його провини і вбивство дитини могли скоїти інші особи. Проте суд вирішив, що провина доведена свідченнями потерпілої Ярослави Д., яка, на мою думку, сама може бути потенційною обвинуваченою.
Також суд у вироку написав, що С. впродовж всього досудового слідства послідовно давав визнавальні свідчення, всі основні слідчі дії з участю С. з початку досудового слідства проводилися за участю його захисників. При цьому ні С., ні його захисники жодних зауважень з приводу тих, що проводяться з підозрюваним, а потім і обвинуваченим, слідчих дій не робили. Ознайомившись з матеріалами кримінальної справи при закінченні досудового слідства, обвинувачений і його захисник заявили, що жодних клопотань і заяв у них не має. І це при тому, що С. в суді показав, що йому взагалі матеріали справи навіть не показували, а сказали підписати і все. Він навіть не знав про те, що можна було заявити будь-які клопотання слідчому по закінченню досудового слідства.
«Заяви С. про нібито вживаних до нього недозволених методів ведення слідства з метою отримання від нього визнавальних свідчень були перевірені судом, проте свого підтвердження в ході судового слідства не знайшли і були спростовані свідченнями свідків». Слідчий Б. пояснив суду, що ніяких дій на С. з метою отримання визнавальних показів не вчинялося, жодних заяв ні від С., ні від його захисників про вживання фізичного і психічного насильства в їх адресу не поступало. Поняті Д. і Н. підтвердили в суді свою участь при складанні протоколу відбирання явки з повинною і показали суду, що затриманий добровільно розповів як він убив свою дитину, ударивши його 2 рази головою об стінку, оскільки знаходився в стані алкогольного сп’яніння. Якого-небудь психологічного і фізичного тиску на затриманого з боку працівників міліції в їх присутності не застосовувалося, видимих тілесних ушкоджень на затриманому не було. Вони також не піддавалися будь-якому примусу з боку працівників міліції.
Далі у вироку сказано: «… оцінюючи свідчення С., дані ним в ході досудового слідства, суд визнає ці свідчення послідовними, логічними і такими, що узгоджуються зі свідченнями інших свідків і матеріалами справи. В той же час, свідчення С. в суді свідчать про їх суперечність, надуманість і непереконливість. Аналізуючи заяви підсудного про примусовий характер даних ним на досудовому слідстві визнавальних свідчень, суд відкидає ці заяви, оскільки такі заяви С. не знайшли свого підтвердження в суді. Зміна підсудним раніше даних ним свідчень свідчить про його нещирість перед судом, а позицію С., що не визнає провину, суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності за скоєний ним злочин і бажання ввести суд в оману. У зв’язку з цим, суд відкидає свідчення підсудного, дані ним в суді, і бере до уваги свідчення С., дані ним в ході досудового слідства, як такі що викривають його в скоєнні злочину.»
Красиво написано, але дуже спірно. У суді С. заявив, що правдиві свідчення він надає лише в залі судового засідання.
Суд у вироку все-таки визнав протокол відтворення обстановки і обставин події за участю С. таким, який не може бути прийнятий судом як допустимий доказ. Факт фальсифікації протоколу підтверджений вироком суду, проте, юридичної оцінки даний факт в прокуратурі не отримав.
Природно, що такий вирок, постановлений на недопустимих доказах і припущеннях, був оскаржений і 20 березня 2014г. колегія суддів апеляційного суду Одеської області скасувала вирок і направила справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду, незважаючи на те, що я просив виправдати С., оскільки його провина не доведена жодним допустимим доказом.
За час знаходження в СІЗО С. захворів на туберкульоз, знаходиться в санчастині СІЗО на лікуванні.
Нова колегія суддів Малиновського райсуду м. Одеси в ході судового слідства переконалася в відсутності будь-яких допустимих доказів провини С. Обставини смерті дитини не були встановлені ні в ході досудового слідства, ні в ході двох судових слідств.
Мною з метою заощадження процесуального часу заявлено клопотання про направлення кримінальної справи прокуророві для додаткового розслідування, яке і було задоволено. Тепер, через 3 роки буде значно важче встановити істину, ніж можливо було це зробити відразу за «гарячими слідами».
Прокуратура Малиновського району м.Одеси подала апеляцію на ухвалу колегії суддів від 6 січня 2015р.