У зв’язку з відсутністю у дитини можливості самій захистити свої права, опікуватися її благополуччям повинні батьки, а у випадку коли дитина втратила батьків – опікуни чи піклувальники. Законодавство України гарантує цілу низку прав і пільг дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. Відповідно до статті 25 Закону України “Про охорону дитинства” діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Однак, незважаючи на встановлені нормативними документами гарантії, виникають ситуації коли з метою захисту прав дитини необхідно звертатися до суду.
До Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин Г. з метою захисту спадкових прав своєї племінниці, над якою встановлено опіку та надано статус дитини-сироти.
У 2011 році померла її мати, після смерті, якої залишилась спадщина – частина квартири. При зверненні в нотаріальну контору для оформлення спадкових прав, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкоємцями вищевказаного майна є також батьки спадкодавиці, які в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не відмовились від неї. Таким чином, на частину квартири, яка належала матері претендували ще і дід з бабою неповнолітньої Н.
Законодавець з метою захисту прав дітей закріплює безумовний принцип прийняття ними спадщини. Це означає, що якщо спадкоємці на момент відкриття спадщини не досягли 18 років, і з якихось причин батьки або опікун чи піклувальник не подали заяву про прийняття ними спадщини вважається, що спадщину діти прийняли. Таким чином, закон ставить інтереси малолітніх і неповнолітніх спадкоємців під особливий захист.
Майнові інтереси дитини забезпечені також гарантією права на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України). Малолітні, неповнолітні діти спадкодавця незалежно від змісту заповіту спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Начальником відділу представництва Іриною Бурченюк, яку було уповноважено для надання БВПД (наказ №53 від 25.04.2018), з метою недопущення порушення прав дитини-сироти підготувлено та подано до суду позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно.
Оскільки, спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тому, згідно статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Завдячуючи зваженим та професійним діям фахівця Кременецького МЦ Ірини Бурченюк з відповідачами вдалося укласти мирову угоду, яка була затверджена Кременецьким районним судом 11.07.2018. Так, відповідно до даного рішення за неповнолітньою Н. визнано право власності на частину квартири, яка належала її матері.