До Мукачівського місцевого центру з надання БВПД звернулася малозабезпечена особа В. з проханням призначити їй адвоката для представництва її інтересів у справі про стягнення аліментів на дітей. Представляти інтересів жінки було доручено начальнику відділу безоплатної правової допомоги Олесі Меренич.
Як з’ясувалося під час перевірки документів, відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду, між клієнткою В. та її чоловіком шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу їхні неповнолітні діти залишилися на утриманні та проживанні разом із мамою. Батько жодної допомоги на утримання спільних дітей не надає, ухиляється від сплати аліментів у добровільному порядку. Представник зібрала необхідні докази та подала в інтересах В. позовну заяву до Мукачівського міськрайонного суду, мотивуючи її тим, що діти проживають з мамою, та знаходяться на її постійному утриманні.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов’язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з конституційних обов’язків.
Згідно частин 1,2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов’язки по вихованню та утриманню дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов’язків щодо дитини. Положенням ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інших обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд врахував доводи представника Олесі Меренич про те, що, відповідно до вимог чинного законодавства, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101651347