Завдяки зібраним адвокатом Петром Розумом доказам, які пом’якшують відповідальність, Клієнту було призначено мінімальне покарання

Органом досудового розслідування встановлено, що Клієнт в серпні 2014 року на військовому полігоні знайшов автомат «Калашникова», набої до нього, п’ять корпусів гранат Ф-1 із запалами, взяв їх із собою і в лютому 2015 року перевіз їх до місця свого проживання, де незаконно зберігав у підвальному приміщенні житлового будинку без передбаченого законом дозволу. Надалі, в березні 2015 року Клієнт, знаходячись біля під’їзду житлового будинку, на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілим, що виникли через неоплату останнім виконаної Клієнтом роботи та наявність боргу Клієнта перед знайомим потерпілого, застосовуючи автомат «Калашникова», здійснив шість пострілів по автомобілю потерпілого, що призвело до пошкодження транспортного засобу та заподіяло потерпілому матеріальну шкоду.
Окрім умисного пошкодження майна загальнонебезпечним способом (ч.2 ст.194 КК України) та незаконного поводження зі зброєю (ч.1 ст.263 КК України), Клієнта обвинувачено також у її привласненні (ч.1 ст.262 КК України).
В ході судового розгляду адвокатом Петром Розумом була обрана правильна правова позиція, узгоджена з Клієнтом, яка полягала у тому, що Клієнт не може бути визнаний винуватим у привласненні зброї та боєприпасів, а тому в цій частині обвинувачення за ч.1 ст.262 КК України його слід виправдати за відсутністю складу кримінального правопорушення. В обґрунтування своєї позиції, з якою погодився суд 1-ї інстанції, адвокат Петро Розум покликався на п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими  припасами, вибуховими  речовинами,  вибуховими   пристроями  чи радіоактивними матеріалами», відповідно до якого набуття вогнепальної зброї та боєприпасів в результаті привласнення знайденого, є незаконним придбанням і складає об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Як наслідок, вироком Ківерцівського районного суду Волинської області  від 03.07.2015 року Клієнта було виправдано за ч. 1 ст.262 КК України у зв’язку із відсутністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення. Що стосується іншої частини обвинувачення, яке Клієнт визнавав в повному об’ємі, завдяки зібраним адвокатом Петром Розумом доказам, які пом’якшують відповідальність, Клієнту було призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.194 КК України та ч.1 ст.263 КК України.