До Кременецького місцевого центру з надання БВПД звернулася громадянка Л. з метою надати їй безоплатну вторинну правову допомогу для написання позовної заяви та представництва інтересів в суді про визнання заповіту, який склав її батько, недійсним. У 2013 році помер батько клієнтки, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,19 га; за заявою жінки нотаріус відкрив спадкову справу. Водночас, у 2011 році батько клієнки склав заповіт, посвідчений секретарем сільської ради, згідно з яким заповів земельну ділянку громадянці С. Заявниця вважає, що зазначений заповіт є недійсним, оскільки, з її слів, у батька останніми роками почастішали випадки несприйняття дійсності. Відтак, як зазначила Л., батько склав цей документ у стані неусвідомлення значення своїх дій, нездатності керувати ними; заповідач перебував під тиском, впливом обману, погрози насильства, його оформлення було вимушеним, написаним під впливом важких обставин. За допомогою адвокатки Вікторії Свиріпи-Депутат вдалося довести нікчемність заповіту, складеного батьком клієнтки в користь громадянки С.
Адвокатеса (яка діяла за дорученням місцевого центру № 216 від 20.06.2017 р.) у суді доводила, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 3 статті 203 Кодексу передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Кодексу правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Частина 2 статті 1257 Кодексу встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У судовому засіданні було встановлено, що станом на день посвідчення заповіту, з огляду на дані медичних документів, а також враховуючи покази свідків по справі та хвороби батька заявниці і його вік, заповідач не повністю усвідомлював значення своїх дій, можливість керувати ними.
В результаті, при розгляді матеріалів справи суд дійшов висновку, що заповіт, вчинений батьком заявниці в користь гр. С., є нікчемним.
Адвокатка також посилалася на ч. 1 ст. 1257 Кодексу, у якій зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемний.
Згідно зі ст.ст. 1248, 1247 Кодексу нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Відповідно до ст. 1251 Кодексу якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 1253 Кодексу на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої ст. 1248 і ст. 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
При розгляді справи суд встановив, що заповідач через вади зору не міг сам прочитати заповіт, його вголос оголосив секретар сільської ради в присутності заповідача та спадкоємниці за заповітом, інших свідків не було, відомості про них в заповіт не занесено.
У тексті заповіту від 2011 року секретарем сільської ради зазначено, що заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем і власноручно підписаний ним, що не відповідає дійсності, оскільки з показів відповідача та секретаря сільської ради вбачається, що заповідач через вади зору заповіту не читав, а останній оголосив секретар сільської ради.
Враховуючи пояснення, суд дійшов висновку, що текст заповіту, як це вимагає ст. 1248 Кодексу, заповідач особисто не прочитав, а був оголошений секретарем сільської ради без присутності свідків.
Відтак, Лановецький районний суд рішенням від 27.12.2017 року позовну вимогу щодо визнання заповіту недійсним задовольнив.
Отримати безоплатну правову допомогу можна звернувшись за адресою: м. Кременець, вул. Шевченка, 59а, тел.: (03546) 2-52-33, kremenets.ternopil@legalaid.gov.ua, skype: kremeneckiy_mc.
